Корінна КУР-КОРОЛЬОВ, Катаріна КУХЕР, Тетяна СЕБТА, Наталія СІНКЕВИЧ Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р.

July 10, 2017

Джерело: Кур-Корольов К. Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р. / К. Кур-Корольов, К. Кухер, Т. Себта, Н. Сінкевич // Бібліотечний вісник. - 2017. - № 1. - С. 39-54.

 

У статті розглядається історія грамоти Петра І 1708 р. на поставлення митрополита Іоасафа Кроковського, яка була вивезена з Києва під час Другої світової війни і опинилася після війни в Тюбінґені, що було тісно пов’язано з німецькими східноєвропейськими студіями до, під час та після війни.

Упродовж тривалого часу відвідувачі  бібліотеки Інституту історії та регіональних студій Східної Європи при Університеті  ім. Ебергарда Карла у м. Тюбінґені (земля Баден-Вюртемберґ, Німеччина) могли бачити на стіні багато оздоблений та ілюстрований оригінал кириличної грамоти початку XVIII ст.

Це пергаментний документ великого формату (80х58), яскраво обрамлений зображеннями гербів, віньєтками і рослинним орнаментом. Грамота містить підпис Петра І, скріплений підвісною восковою печаткою у срібному позолоченому футлярі. До нижнього її краю прикріплена шовкова тканина, колись яскраво жовтого кольору, що було типовим для царських настільних грамот. Документ десятиліттями зберігався у спеціально зробленій вітрині, яка висіла на одній зі стін бібліотеки.

Поява грамоти у Тюбінґені пов’язувалася з ім’ям засновника інституту – професором Вернером Маркертом, котрий наприкінці 1950-х рр. начебто купив документ на одному з «блошиних ринків».

Будучи любителем і знавцем старовини, Маркерт придбав грамоту, щоб, як повідомляла легенда, за допомогою багато декорованого документа з історії слов’янського світу створити в установі відповідну атмосферу. З часом співробітники інституту стали сприймати грамоту як давно приналежне йому майно.

Про самого Вернера Маркерта (1905–1965) говорили різне. Багато хто у повоєнний час вважав його відносно мало заплямованим нацизмом, висококваліфікованим науковцем. У середині 1930-х рр. після захисту докторської дисертації і викладання у Лейпциґу, він перебував на посаді редактора журналу «Osteuropa» (Східна Європа) і боронив це фахове видання від його сповзання в ідеологічну площину «східних студій», через що скептично розглядався націонал-соціалістами як людина «Веймарської системи». Після 1945 р. Стало відомо, що під час Другої світової війни В. Маркерт працював в Абвері (військова розвідка). Характер його діяльності залишився, однак, невідомим. Його колеги Клаус Менерт і Герхард фон Менде під час денацифікації 1946–1947 рр. захистили В. Маркерта від обвинувачень. 1965 р.  В. Маркерт помер.

Зважаючи на постійно зростаючий інтерес до історії східноєвропейських студій у Німеччині після 1945 р., а також підвищену чутливість теми походження культурних цінностей, дедалі частіше поставало питання щодо історії походження окремих предметів фонду В. Маркерта. Саме з цих міркувань у 2016 р. співробітники інституту вирішили зайнятися систематичним дослідженням походження Грамоти.

«Тюбінґенська грамота» мала колись пришитий зі звороту аркуш паперу, який був обірваний, а нитки шову ретельно видалені, на що вказують маленькі дірочки по нижньому краю грамоти. Тепер зрозуміло, чому так ретельно був видалений разом з нитками підшитий колись аркуш паперу, – він містив інвентарний номер. Після цієї нехитрої операції Грамота втратила будь-які вказівки на місце свого походження. А це, у свою чергу, свідчило, що особа, яка це зробила, отримала її незаконним шляхом.

Текст див. нижче у PDF:

Корінна КУР-КОРОЛЬОВ [923 KB]