Сергій КОТ Про вивезення картин І. Айвазовського з Криму на виставку до Москви

7 вересня 2016

12  липня  2016  р.  в  українських  ЗМІ  з  посиланням  на  інформацію російської преси з'явилася інформація про вивезення 11 липня 2016 р. з території окупованого Криму на довготривалу Всеросійську виставку до Третьяковської галереї у Москві 38 картин авторства відомого художника Івана Айвазовського, що зберігаються у фондах Феодосійської національної картинної галереї ім. І.К.Айвазовського.

Зокрема, одним з перших цю інформацію поширила інформаційна агенція "Главком": http://glavcom.ua/news/z-okupovanogo-krimu-v-moskvu-perevezli-38- kartin-ayvazovskogo-361296.html)
Повідомляється,  що  вивезені  твори  І.  Айвазовського  будуть експонуватися в Росії протягом року і повернуться до Феодосії у 2017 р. у зв'язку з запланованими відзначеннями 200-річчя від дня народження І.К.Айвазовського (нар. 17 (29 за новим стилем) липня 1817 р.), які будуть проведені 29 липня 2017 р.

Слід зазначити, що у галереї Феодосії зберігається найбільша в світі колекція картин Івана Айвазовського (417 полотен). Під час німецької окупації Криму в роки Другої світової війни картинна галерея зусиллями директора галереї Миколи Барсамова була евакуйована в Єреван. У листопаді 1944 року картинна галерея повернулась до Феодосії. Втрат під час евакуації не було.
Звертаємо увагу на той факт, що дане вивезення з території Криму культурних цінностей є першим відкритим актом таких дій, публічно анонсованим російською окупаційною кримською владою. Їх можливо розцінювати як прецедент, мета якого - ствердження по факту прав Росії розпоряджатися культурними надбаннями , що зберігаються на окупованій території АР Крим та м. Севастополя. Цілком очевидно, що у цьому зв'язку слід
очікувати нових  демонстративних кроків  подібного  типу  з  боку  Російської
Федерації, які будуть ставити Україну та міжнародне співтовариство перед фактами вивезення з тією чи іншою метою культурних цінностей з Криму та м. Севастополя.
Також особливу увагу слід звернути на те, що російська влада окупованого Криму оприлюднила плани щодо використання 200-річчя від дня народження І. К. Айвазовського для протидії міжнародній ізоляції окупованої території АР Крим, зокрема, було закликано провідні музеї та приватних колекціонерів світу, в колекціях котрих є твори І. Айвазовського взяти участь у проведенні ювілейних виставок та інших пам'ятних заходів на території Криму та, зокрема, в м. Феодосії у 2017 р.
Акт окупації та анексії Російською Федерацією АР Крим та м. Севастополя як частини суверенної території України, що зафіксовано міжнародними документами.
27  березня  2014  р.  Генеральна  асамблея  ООН  ухвалила  резолюцію
«Територіальна цілісність України», в якій наголосила, що територія держави не повинна бути об'єктом надбання іншою державою в результаті погрози силою або її застосування і що будь-яка спроба, спрямована на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності держави або країни, або їхньої політичної незалежності, несумісна з цілями і принципами Статуту ООН. В документі констатується, що референдум, проведений в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 16 березня 2014 , «не був санкціонований Україною», і, відповідно, «не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополя». Генеральна асамблея ООН закликала «всі держави , міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати будь-які зміна статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».
Ситуація в Україні та питання її територіальної цілісності були розглянуті також Парламентською Асамблеєю Ради Європи. В ухваленій 9 квітня 2014 р. підсумковій  резолюції  зазначається:  «Асамблея  підтверджує  свою  рішучу підтримку  незалежності,  суверенітету  і  територіальної  цілісності  України».

«Асамблея, - також наголошується в тексті резолюції, -   рішуче засуджує рішення парламенту Російської Федерації про дозвіл на застосування військової сили в Україні, російську військову агресію і подальшу анексію Криму, що є очевидним порушенням міжнародного права, зокрема, статуту Організації Об'єднаних Націй, Гельсінкського заключного акту ОБСЄ та Статуту і основних принципів Ради Європи». Так званий референдум, який було організовано в Криму  16  березня  2014,  визнано   «неконституційним»  та  стверджено,  що «результат цього референдуму і незаконна анексія Криму Російською Федерацією, отже, не мають юридичної сили і не визнаються Радою Європи». Асамблея висловлює стурбованість з приводу повідомлень про порушення прав людини в Криму.
Таким чином, цими та іншими схваленими документами авторитетні міжнародні інституції кваліфікували дії Російської Федерації щодо України як акт агресії, що призвела до анексії нею Криму, заявили про невизнання такої анексії та однозначно висловилися за підтвердження територіальної цілісності України у міжнародно-визнаних кордонах. І це дає підстави звернутися до тих принципів та зобов’язань, які визначені міжнародним правом стосовно захисту культурних цінностей за таких умов на окупованих територіях.
Одним  з  найбільш  ґрунтовних  міжнародно-правових  актів  у  сфері охорони культурних цінностей є Конвенція та Протокол про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту   від 14 травня 1954 року, які підписали, відповідно, 68 та 61 держава. Поміж положень конвенції з точки зору реальної ситуації України привертає увагу пункти, які акцентують увагу на тому, що вона застосовується не лише «у випадку оголошеної війни або всякого іншого збройного конфлікту» між сторонами (Ст. 18, п. 1), але і стверджують наступне: « Конвенція також застосовуватиметься в усіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустрічає ніякого військового опору» (ст. 18, п. 2). Особливо важливою є норма, за якою кожна з держав-учасниць конвенції може звернутися до ЮНЕСКО про надання технічної допомоги щодо захисту культурних цінностей, яким загрожує небезпека, а також може брати участь у спеціальних нарадах, скликаних з цього приводу під егідою ЮНЕСКО представниками нейтральних країн-учасниць (ст. 23).

Протокол до Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту також підписаний 14 травня 1954 року. Відповідно до п. 1 розділу І Протоколу 1954 р., кожна держава-учасниця зобов’язується запобігати вивезенню культурних цінностей з окупованої нею території під час збройного конфлікту. Зобов’язання «запобігати» потрібно розуміти в широкому значенні: держава не повинна займатися таким вивезенням і не повинна допускати вивезення культурних цінностей своїми громадянами.
В 1999 році було прийнято Другий Протокол до Конвенції 1954 року, який доповнив і значно конкретизував цілу низку положень конвенції та попереднього протоколу до неї. Поміж іншого Протоколом додатково наголошується на зобов’язаннях країни-окупанта чужої території щодо заборони вивезення культурних цінностей: «Сторона, яка частково чи повністю окупує територію іншої сторони, зобов’язана забороняти і попереджати по відношенню до окупованої території будь-яке незаконне вивезення, інше переміщення чи передання права власності культурними цінностями». (Розділ ІІ, ст. 9, п.1 «а»). Археологічні розкопки на окупованій території підлягають забороні (п 1 «b»). Також забороняються будь-які модифікації чи зміни виду використання культурних цінностей (п. 1 «c»). Такі дії можливі лише у виключних випадках та за участю компетентних національних органів окупованої території. Крадіжку, грабіж чи інше незаконне присвоєння культурних цінностей, акти вандалізму вважаються злочином, за який національним правом встановлюється кримінальна відповідальність (ст. 15, п. 1 «е», п. 2). Водночас  Протокол 1999 року  додатково  наголошує, що  кожна  сторона  вживає  таких  законодавчих, адміністративних або дисциплінарних заходів, які можуть бути необхідні для покарання навмисний дій, спрямованих на «будь-яке незаконне вивезення, інше вилучення культурної власності з окупованої території або передавання права власності на неї» (ст. 21, п. «b»).
Слід зазначити, що даний протокол досі не ратифікований Україною - незважаючи на рекомендації експертів у зв'язку із окупацією Росією частини території України здійснити терміново акт ратифікації, Міністерство культури України, МЗС України та Міністерство юстиції України невиправдано затягають цей процес і не подають відповідні документи до Верховної ради України. А це, в свою чергу, зменшує інструментарій впливу України на ситуацію навколо захисту культурних цінностей в окупованих Криму та м. Севастополі.
Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 р. чітко і однозначно   визначає: «Вважаються також  незаконними  примусові  вивезення  і  передача  права  власності  на культурні цінності, які є прямим чи опосередкованим результатом окупації країни іноземною державою» (ст. 11). Таким чином, цим положенням зафіксовано, що культурні цінності, вилучені та переміщені з територій країн, які зазнали окупації, беззаперечно вважаються незаконно вивезеними культурними цінностями. Відповідно, вони мають підлягати поверненню до держави, звідки їх було вивезено.
Згідно з Законом України «Про музеї та музейну справу» Музейний фонд України «є національним багатством, невід’ємною складовою культурної спадщини України, що охороняється законом. Музейні предмети Музейного фонду України є культурними цінностями, що постійно зберігаються на території України та за її межами або згідно з міжнародними договорами підлягають поверненню в Україну…
Музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання державної частини Музейного фонду України закріплюються за музеями на праві оперативного управління» (ст. 15).

Конвенція ЮНЕСКО 1970 р. «Про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності»,   доволі чітко визначила, що культурна спадщина кожної держави включає такі категорії культурних цінностей (ст. 4):

а) культурні цінності, створені окремими особами або колективами осіб, які є громадянами даної держави, та культурні цінності, що мають важливе значення для даної держави і створені на території цієї держави іноземними громадянами або особами без громадянства, які проживають на території даної держави;

b) культурні цінності, знайдені на національній території;

c) культурні цінності, набуті археологічними, етнологічними і природничо-науковими експедиціями за
згодою компетентних властей країни, звідки походять ці цінності;

d) культурні цінності, набуті внаслідок добровільного обміну;

e) культурні цінності, отримані як дар або законно куплені за згодою компетентних властей країни,
звідки вони походять.

Важливо підкреслити, що згідно з нормами міжнародного права поняття «країна походження культурних цінностей» своїм змістом окрім контексту країни, на території якої було створено або знайдено той чи інший предмет культури, охоплює також й усі інші культурні цінності, які перебувають в її територіальних межах на законних підставах.
Конвенція стверджує, що вивезення культурних цінностей з суверенної території країн-учасниць може відбуватися виключно на основі національного законодавства та при наявності спеціального свідоцтва на право такого вивезення.
У рамках СНД (Співдружності Незалежних Держав) 28 вересня 2001 року було підписано Угоду про вивезення та ввезення культурних цінностей. Ця угода дає поняття культурних цінностей, до яких, згідно статті 1, відносяться цінності   релігійного   або       світського   характеру   чи   їхні   колекції,   які  розглядаються кожною з держав-сторін як такі, що  мають значення для історії, культури, мистецтва, науки та підпадають під дію законодавства держав-сторін про вивезення і ввезення культурних  цінностей. Угода переважно регулює питання провезення цінностей через митний кордон держави: таке вивезення можливе лише за наявності спеціального дозволу, а також цінності підлягають обов’язковому декларуванню. Заходи, передбачені цією угодою, покликані запобігати незаконному вивезенню культурних цінностей. Україна та Росія є учасниками даної угоди.
Спираючись на міжнародно-правові норми, Закон України «Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей» чітко окреслює коло об'єктів, вивезення яких підлягає спеціальній процедурі надання дозволу з боку компетентних органів на право їх вивезення з суверенної території України за її межі.

З огляду на вищенаведене, Україна має повне право піднести питання щодо незаконно вивезення картин І.К.Айвазовського з території АР Крим до Росії без дозволів і погоджень з боку компетентних органів української держави.
У цьому зв'язку можливо рекомендувати вчинення наступних кроків з боку України:
1. Оприлюднення заяв Міністерства культури України, МЗС України та Міністерства юстиції України щодо незаконного характеру дій російської Федерації по вивезенню культурних цінностей (картин І.Айвазовського) з окупованої території з метою використання у довготривалій виставці. Окрім того, з боку МЗС України до МЗС РФ може бути подана відповідна офіційна нота.

2. Україна має негайно поінформувати ЮНЕСКО про порушення Росією положень Конвенції 1954 р. та протоколів до неї щодо заборони вивезення культурних цінностей з окупованих територій. Відповідно до положень конвенції Україна має право вимагати скликання спеціальної наради з приводу загроз, які  виникли для культурних цінностей на  території АР  Крим та  м. Севастополя (а таких прикладів уже набралося декілька в різних сферах).

3. Інформація про порушення Росією норм Конвенції 1954 р. та Конвенції ЮНЕСКО 1970 р. «Про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» має бути поширена також на рівні ООН.

4. Вивезені до Росії твори Айвазовського мають бути оголошені незаконно вивезеними  з  території   України  культурними  цінностями  з  вимогою  їх негайного повернення на суверенну територію України.

5. На рівні Міністерства культури України та МЗС України слід попередити закордонні музеї та приватних колекціонерів про неприпустимість участі в обхід України у будь-яких виставках та інших заходах, які будуть проводитися окупаційною владою на території АРК Крим та м. Севастополя.

6. У терміновому порядку здійснити ратифікацію Верховною радою України Другого Протоколу (1999 р.) до Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р.

7. З огляду на існуючі міжнародно-правові норми та положення законодавства України, було б доцільно змінити та значно розширити редакцію п. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і ввести до тексту Закону такі базові положення:
1. Всі культурні цінності, що перебували на території АР Крим станом на момент здійснення незаконного військового втручання і військової окупації з боку іноземної держави є культурними цінностями України відповідно до положень Конституції України, норм законодавства України та на виконання міжнародно-правових зобов’язань України.
Українська держава здійснює усі необхідні заходи щодо захисту, охорони та збереження нерухомих об’єктів культурної спадщини та рухомих культурних цінностей, що перебувають на окупованій території АР Крим та м. Севастополя.
Дія даного закону поширюється на всі нерухомі об’єкти культурної спадщини та рухомі культурні цінності, зазначені у Законі України «Про охорону культурної спадщини» (ст. 1, ст. 2), Законі України «Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей» (ст. 1, ст. 3).
2. Будь-які дії з зміни та передачі права власності, проведення несанкціонованих ремонтно-реставраційних та будівельних робіт на об’єктах культурної спадщини, здійснення несанкціонованих археологічних розкопок, етнографічних, археографічних та інших експедиційних наукових досліджень, пов’язаних із вилученням культурних цінностей з місць їх попереднього перебування без відповідних погоджень і дозволів уповноважених державних органів України забороняються і в разі їх вчинення вважаються незаконними з усіма наслідками адміністративного та кримінального характеру, які настають у такому випадку.
3. Будь-яке ввезення на територію АР Крим культурних цінностей без відповідних дозволів та погоджень з боку уповноважених державних органів України забороняється і  вважається незаконним ввезенням культурних цінностей на територію України та підпадає під дію адміністративних та інших правових санкцій, передбачених законодавством України і міжнародно- правовими нормами.
4. Вивезення культурних цінностей з території АР Крим з будь-якою метою без відповідних дозволів та погоджень з боку уповноважених державних органів України вважається незаконним вивезенням культурних цінностей (незаконним переміщенням через державний кордон України) і забороняється. В разі вчинення таких дій вивезені культурні цінності підлягають розшуку та поверненню в Україну, а до причетних до цих них осіб та організацій застосовуються усі заходи адміністративного та кримінального характеру, передбачені відповідно до законодавства України.
5. Культурні цінності, тимчасово вивезені з території АР Крим за межі
міжнародно-визнаних кордонів та митної території України у відповідності із національним законодавством і міжнародно-правовими нормами до здійснення незаконної окупації території АР Крим, підлягають поверненню до України і передаються на зберігання (депонуються) до уповноважених організацій, визначених Міністерством культури України. В разі
необхідності рішення про місцеперебування таких цінностей визначає Кабінет міністрів України.
Після припинення окупації території АР Крим та повноцінного відновлення на ній конституційного порядку, передбаченого Конституцією та законами України, на підставі рішень уповноважених органів України зазначені культурні цінності будуть передані до установ та закладів на території АР Крим.
6. Відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію, як на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук    С.І. Кот

Джерело