Ніна Малолєтова, Любов Дубровіна Нацистська політика щодо вивезення бібліотечних фондів з окупованих східних територій у 1941–1944 рр. і формування Східної і Центральної бібліотек Вищої школи у Німеччині

15 грудня 2015
Ніна МАЛОЛЄТОВА, Любов ДУБРОВІНА.Нацистська політика щодо вивезення бібліотечних фондів з окупованих східних територій у 1941–1944 рр.

Політика офіційної німецької влади на окупованих східних територіях, у тому числі України, впродовж 1941-1944 рр. сьогодні привертає увагу багатьох дослідників, оскільки вона була пов'язана з масовим вивезенням книжкових цінностей з окупованої території України (а подекуди їх знищенням). Низка українських і зарубіжних учених, зокрема, М. Г. Дубик, Т. М. Себта, Л. А. Дубровіна, Н. І. Малолєтова, Г. В. Боряк, Патриція Кеннеді Грімстед, І. Я. Лосієвський, С. І. Кот працюють над питаннями втрат культурних ціностей (серед яких архівні документи, фонди бібліотек, численні музейні експонати), досліджують шляхи їх вивезення, переміщення, сучасне місцезнаходження. Важка доля спіткала книжкові колекції та зібрання, серед яких - цінні рукописи, стародруки, рідкісні видання, які становлять особливу культурну цінність, а також бібліотечні фонди, що стали об'єктом переміщення до Німеччини1. Нацистська політика щодо культурних цінностей у цілому, і на окупованій території України зокрема, відповідала загальноімперській політиці. Грабіжницька політика лідерів Третього рейху прикривалася ідеєю історичної місії німецького народу в справі "захисту культурних цінностей від азіатського та більшовицького впливу". Досить швидко культурними цінностями України зацікавилося багато конкуруючих нацистських організацій і відомств, які належали до окремих військово-політичних структур фашистської Німеччини. Це - передусім, представники вермахту, Міністерство закордонних справ, Міністерство окупованих східних областей, СС, націонал-соціалістська партія. Всі вони мали різні інтереси, цілі та методи діяльності. Крім того, безпосередньо на території України 1941 р. діяли кілька спеціальних груп, що переміщувались разом із військами. У рамках вермахту групи армій "Південь" в Україні діяли уповноважений від Пруської державної бібліотеки д-р Вернер Шміц, та уповноважений шефа військових архівів полковник фон Гьодль. Обидві команди мали забезпечити збереження потрібних їм об'єктів на окупованій території з правом конфіскації важливих архівних та бібліотечних матеріалів воєнного характеру. Оперативна команда VI Відділу "О" Головного імперського управління безпеки діяла на Україні під керівництвом унтер-штурмфюрера СС д-ра фон Гена. Завдання команди полягало в забезпеченні економічною, технічною, краєзнавчою літературою та статистичними матеріалами дослідницьких інститутів цього управління. З кінця вересня 1941 р. у Києві з'явилися представники "колон Кюнсберга", батальйону СС під командуванням штурмбанфюрера СС барона Еберхардта фон Кюнсберга2. Вони діяли разом із передовими частинами вермахту.

Спочатку зондеркоманди Кюнсберга відбирали виключно ту літературу, що мала стратегічне й тактичне значення для рейху у період війни. Були переглянуті також фонди бібліотек державних установ, наукових інститутів, церков, соборів, музеїв. Після усвідомлення значення всіх цих культурних установ як скарбниці національної і світової культури, а також важливого джерела місцевої історії, матеріальних ресурсів та економіки, здійснюється передача "східних територій" у відання Оперативного штабу Міністерства окупованих східних областей головного ідеолога нацистської партії Альфреда Розенберга3, який почав проведення експертизи, аналізу та конфіскації культурних цінностей.

Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга був утворений у 1940 р. з метою пограбування окупованих західноєвропейських країн як окрема самостійна організація, керівництво якою здійснювалося через рейхскан-целярію, що контролювала діяльність всіх служб рейхсляйтера. Він складався з Управління штабу у Берліні, яке очолював штабсфюрер Герхардт Утікаль та розгалуженої системи відділів, груп, зондеркоманд і зондер-штабів. Працівники зондерштабів були висококваліфікованими фахівцями у різних галузях знань. Загалом у структурі Оперативного штабу працювали 13 зондерштабів, які охоплювали майже всі галузі науки і культури. Завдання штабу зумовлювалися численними наказами Верховного командування вермахту та керівниками рейху. Серед головних завдань у галузі бібліотечної та архівної справ було збирання матеріалів щодо "ідейних противників націонал-соціалізму, тобто з питань більшовизму, масонства та іудаїзму", відбір літератури для Східної бібліотеки; знищення матеріалів про ідейних противників націонал-соціалізму, що не були відібрані й могли слугувати ідейним противникам; обробка матеріалів ідеологічного змісту з метою створення аналітично-інформаційних праць із питань більшовизму, масонства та іудаїзму для створеної в Німеччині Центральної бібліотеки Вищої школи. При Оперативному штабі була створена так звана Східна бібліотека Розенберга. Вона мала стати бібліотечним центром з історії та культури народів, які населяли "східний простір" - росіян, українців, білорусів, прибалтійських націй, а також центром дослідження ідей та практики більшовизму.

Для здійснення практичних заходів 3 жовтня 1941 р. було організовано Головну робочу групу України (керівник гауамтсляйтер Зайбот, пізніше -штабсайнзацфюрер Антон), яка контролювала території Східної і Південної України, Криму. Одразу після входження німецьких військ до певного культурного центру архіви, музеї, картинні галереї, бібліотеки закривалися, все їх майно фактично конфіскувалося під виглядом консервації і захисту. Однією з найбільших баз для звезення, сортування та відбору потрібної для окупаційної влади літератури стала Київська обласна бібліотека імені ВКП(б) (нині - Національна парламентська бібліотека України), яка була одночасно допоміжним книгосховищем Східної бібліотеки Розенберга.

Інші великі пункти створювались у Дніпропетровську, Харкові, Сімферополі. Головного значення набула Бібліотека Академії наук, пізніше Крайова бібліотека (нині - Національна бібліотека України ім. В. І. Вер-надського), як Центральна бібліотека рейхскомісара України. її очолив відомий бібліотечний діяч і вчений-книгознавець Йозеф Бенцінг4. Ця бібліотека мала дублювати фонди Центральної бібліотеки Вищої школи. До її складу увійшли наукові бібліотеки Києва, зокрема, Київського державного університету, Державна медична бібліотека, Науково-технічна бібліотека Політехнічного інституту тощо.

Таким чином із 1941 р. представниками Штабу було обстежено фонди бібліотек, музеїв, архівосховищ із метою виявлення найцінніших з точки зору рейху документів, колекцій і зібрань щодо окупованих східних територій; організовано перегляд літератури, її реєстрацію, створення робочих картотек для надіслання видань до Східної бібліотеки, а також до Центральної бібліотеки Вищої школи, створеної як "центр націонал-соціаліст-ського дослідження, навчання і виховання" для досліджень у галузі генетики, расового питання, походження арійської нації, її історії, релігії, філософії тощо.

Слід відзначити і роль у проведенні обліку, забезпеченні охорони та вивезенні у Німеччину культурних цінностей Рейхскомісаріата України на чолі з Еріхом Кохом5.

16 грудня 1942 р. Крайове управління архівами, бібліотеками та музеями (до лютого 1944 р.) у м. Києві очолює знаний у Німеччині архівіст Георг Вінтер6, діяльність котрого також була спрямована на організацію вивозу культурних цінностей.

Документи, представлені до публікації, зберігаються у декількох фондах, передусім, у фонді Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга (ф. 3676) та Рейхскомісара України (ф. 3206) у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Запропонована публікація є першою у вітчизняній історичній науці. Вона розкриває основний зміст діяльності зондеркоманд і робочих груп, що аналізували, проводили реєстрацію та вивозили бібліотечні фонди на територію Німеччини. Публікація подається у перекладі українською мовою, здійсненому Н. І. Малолетовою.

У разі необхідності подано коментар, розкриваються найзначніші для історії вивозу культурних цінностей імена. У зв'язку зі специфікою документів коментар подається лише про найголовніших осіб, які мали значний вплив на політику обліку та вивезення культурних цінностей з окупованих східних територій. Розкриваються офіційні назви установ, які згадуються в документах. Що стосується численних осіб, які згадуються в документах, то їх значення та роль витікає із змісту документів.


1 Детальніше про бібліотечну політику див. статті: Малолєтова Н. І., Дубровіна Л. А. Нацистська бібліотечна політика у період окупації Києва у 1941-1943 рр. і доля книжкових фондів Бібліотеки Академії наук УРСР // Рукописна та книжкова спадщина України. Вип. 5. -К., 2000. - С, 139-172; Вони ж. Бібліотеки Києва у період окупації Києва (1941-1943) // Бібл. вісн. - № З.-К., 2001. - С. 2-18. повернутися

2 Еберхардт фон Кюнсберг, барон (1909-?)- штурмбанфюрер СС, командир зондеркоманди Імперського Міністерства закордонних справ. 1929 вступив до НСДАП. 1934 р. закінчив юридичний факультет Університету ім. Максиміліана у Мюнхені. У 1936-1937 рр. - референт зовнішньо-політичної служби у керівництві НСДАП, згодом працював допоміжним науковим співробітником у МЗС, у липні 1939 р. одержав звання секретаря посольства. З 1941 р. - зондерфюрер військ СС у ранзі майора. З кінця вересня до середини листопада під його керівництвом здійснювалося вивезення культурних цінностей окупованих східних областей. повернутися

3 Альфред Розенберг (1893-1946) - ідеолог нацистської партії. Прибалтійський німець, закінчив Виїду технічну школу в Москві, за фахом архітектор. 1918 р. переїхав до Німеччини. У 20-х рр. - діяч націонал-соціалістичного руху, з 1923 р. - головний редактор центрального органу нацистської партії "Voelkischer Веоbachterг". У 1934- 1941 рр. - уповноважений фюрера у справі нагляду за загальним духовним і ідейним навчанням та вихованням у партії. У 1941 р. призначений рейхсміністром окупованих східних областей. Засуджений Нюрнберзьким війсковим трибуналом. повернутися

4 Йозеф Бенцінг (1904-1981) - бібліотечний радник, видатний книгознавець. Спеціаліст у галузі бібліотечної справи. У 1933-1945 рр. - науковий співробітник Пруської державної б-ки, одночасно співробітник Робочої групи "Західна Україна" і представник Оперативного штабу. З 1 березня 1942 р. працював у складі Генерал-комісаріату Києва, керівник відділу II і. ("Політика"), опікувався науковими б-ками Києва. З 20 січня до 5 червня 1942 р. керівник БАН, з 6 червня 1942 р. - Центральної б-ки рейхскомісара України, з 1 березня 1843 - групи Крайового управління архівами, б-ками та музеями, директор Крайової б-ки. У 1946-1966 рр. працював у б-ці університету у м. Майнці. Дослідник у галузі історії німецької книги, зокрема, книгодрукування XVI ст. Заклав теоретичні передумови для зведеного каталогу німецькомовного друку XVI ст. Під час роботи директором Центральної і Крайової б-ки у Києві прагнув зберегти, організувати та поповнити бібліотечні фонди. повернутися

5 Еріх Кох (1896-1981). Член НСДАП з 1922 р. Одержав комерційну освіту, учасник Першої світової війни. До 1926 р. - відповідальний співробітник Імперського Залізничного відомства. У 1928 р. призначений гауляйтером Східної Прусії, керівник партійної фракції у Ландтазі, з 1930 р. член Рейхстагу. З 1933 р. член Пруської державної ради і оберпрезидент Східної Прусії. У 1941 -1944 рр. - рейхскомісар України. 1944-1949 рр. - переховувався. 1950 р. висланий до Польщі, 1959 р. засуджений до страти, однак вирок замінено на довічне ув'язнення. повернутися

6 Георг Вінтер(1895-1961)-відомий архівіст. У 1914-1918 рр. брав участь у Першій світовій війні. У 1921 р. закінчив Берлінський університет за спеціальністю історія та германістика. 1922 р. - склав іспити з архівної справи. З 1927 р. - радник державних архівів у Секретному державному архіві у Берліні - Далемі. 1939 р. призваний до армії. Воював у Польщі у ранзі капітана. 1940 р. працює у Франції у групі захисту архівів при Управлінні Штабу військового командування у Франції. У жовтні 1941 р. за дорученням Комісара по захисту архівів направляється на східний фронт у розпорядження командування тилу групи армій "Південь". З 16 грудня 1942 р. очолює Крайове управління архівами, бібліотеками та музеями (до лютого 1944). У 1944 1945 рр. працював референтом при Архівному управлінні Пруського державного міністерства у Берліні. Повернувся до Секретного державного архіву у Далемі. Був звільнений за звинуваченням у нацистській діяльності, емігрував до Західної Німеччині. З 1946 р. працював у архівній галузі. У 1952-1960 рр. - директор федерального архіву ФРН. повернутися


№1

[ДОПОВІДНА ЗАПИСКА] ПРЕДСТАВНИКА ГРУПИ "НАУКА"
ГОЛОВНОЇ РОБОЧОЇ ГРУПИ УКРАЇНИ ОПЕРАТИВНОГО ШТАБУ РЕЙХСЛЯЙТЕРА РОЗЕНБЕРГА Д-РА ФОН ФРАНКЕ РЕЙХСКОМІСАРУ УКРАЇНИ [ЕРІХУ КОХУ] ПРО СТАН БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ КИЄВА, НЕОБХІДНІСТЬ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ
ПРО ДОЛЮ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ І ВЗЯТТЯ БІБЛІОТЕК КИЄВА ПІД ОХОРОНУ

10 листопада 1941 р.
Рівне, Київ

На початку діяльності групи "Наука" Оперативного штабу Розенберга для окупованих східних областей стан справ був такий:

  1. Звіт партайгеноссе Зайбота з пропозиціями щодо збереження та закриття киівських бібліотек був переданий генералкомісару 27.10.1941 р. через ландрата Аккмана.
  2. З боку генералкомісара або його заступника ніяких розпоряджень щодо взяття під контроль або закриття бібліотек не було.
  3. Взяття під контроль або "опрацювання" певних фондів, за вислов люванням заступника генералкомісара, проводилось різними групами самовільно без визначеного керівництва.

Існують такі групи:

  1. Міністерство закордонних справ.
    Керівництво СС. Штурмбанфюрер, радник посольства фон Кюнсберг. Група складалася з 50 чоловік, яка з перших днів окупації вивозила фонди. Місцеве керівництво - унтерштурмфюрер Паульсен;
  2. Робоча група Рейхскомісаріату України з практичними завданнями в галузі геологічної техніки, відносно продовження інститутських робіт. Керівник - баурат Дресслер;
  3. Д-р, Кох7, якому Рейхскомісаріат не дає можливості працювати за його уявну прихільність національно-українським тенденціям;
  4. Проф., д-р П. Г. Серафім8 з Грейфсвальду, який з повноваженнями від вермахту, 8.11. прагнув одержати від генералкомісара дозвіл на вивезення деяких книжкових фондів.

Проводився обмін інформацією з робочою групою Міністерства закордонних справ, зокрема фон Кюнсбергом, щодо існуючого стану справ. У результаті цього з'ясувалося, що:

  1. Вже з перших днів окупації Києва проводиться вивезення книжкових фондів різними відділами Міністерства закордонних справ.
  2. Доручення для цього одержано від Міністерства закордонних справ.
    Повноваження на вивезення додавало упевненості робочій групі в тім, що вона через розмінування та інших заходів, сприяє спасінню культурних цінностей.
  3. Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга під керівництвом партайгеноссе Зайбота не міг запобігти вивезенню.
  4. Після того, як Міністерство закордонних справ задовольнило свої інтереси, Університетська бібліотека9 повинна бути передана партайгеноссе Зайботу.
  5. Для наступної діяльності робочої групи Міністерства закордонних справ є передові загони у Харкові та Одесі.

Для здійснення оголошених вказівок рейхсміністра щодо Оперативного штабу існують такі пропозиції:

  1. Рейхскомісар або його заступник повинні домагатися повного закриття всіх бібліотек та заборони їх вивезення, тим більше, що вже зараз установи Рейхскомісаріату потребують з бібліотек певну документацію для відновлення, або як базу для важливих робіт, наприклад, регулювання рік або гідротехнічної служби Дніпра тощо.
  2. Повинно бути принципіально вирішено питання, залишати або вивозити книжкові фонди.

Підставами для залишення є:

  1. Безпосереднє їх використання та освоєння як для інтересів рейха і рейхскомісара, так і для всіх інших заінтересованих установ за допомогою залучених тут до роботи працівників.
  2. Буде уникнуто розпорошення фондів.

Підстави проти залишення:

а). Можливість їх знищення при очікуваних безпорядках.

І. Практичні пропозиції для використання наукових установ України при умові їхнього залишення на нинішніх місцях.

  1. Всі наукові установи (бібліотеки, інститути та ін. за наказом рейхс комісара негайно закрити і охороняти за допомогою поліції.
  2. За розпорядженням рейхсміністра окупованих східних областей усіляке вивезення заборонено.
  3. Тимчасове вилучення або видача на абонемент здійснюється лише з спеціального дозволу рейхскомісара або уповноваженого ним "Оперативного штабу для окупованих східних областей".
  4. Опрацювання на місцях та використання буде одночасно контролюватися Оперативним штабом.

II. Практичні пропозиції у разі вивезення.

  1. Кожна передбачена відправка повинна бути не розпорошеною для відповідної галузі знань.
  2. З практичних міркувань рекомендувати надати повноваження групі Кюнсберга Міністерства закордонних справ.
  3. Для захисту інтересів рейхсляйтера Розенберга та рейхскомісара здійснити приєднання групи "Наука" Оперативного штабу до групи Кюнсберга Міністерства закордонних справ шляхом домовленості між Рейхміністерством окупованих східних областей і Рейхсміністерством закордонних справ.

Д-р фон Франке

Держархів Волинської області, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 23-25, 37-39, 202-204 (є підпис), 520-522. Копії, нім.


№2
ІНСТРУКЦІЯ
[ЗОНДЕРШТАБУ БІБЛІОТЕК ВИЩОЇ ШКОЛИ]
ЩОДО ПОПОВНЕННЯ ФОНДІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ
БІБЛІОТЕКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ10

19 грудня 1941 р.
Берлін

Основні напрями, на яких ґрунтується наша політика комплектування, можуть бути сформульовані так: германо-німецька безперервна присутність з її укорінюванням у індогермано-арійському просторі. її форми виникнення, вплив, зіткнення зі спорідненими та чужорідними народностями.

За таким принципом формуються практично всі нижчезазначені галузі науки для Центральної бібліотеки.

Основні галузі

  1. Біологія, антропологія (вчення про спадкоємність, расова теорія, гігієна спадкоємності, фізіологія і морфологія людини, наскільки це необхідно для спадкоємності та расової теорії).
    Суміжна галузь: з сільського господарства - тваринництво, як допоміжна наука до пункту І.
  2. Прадавня історія з допоміжними науками (палеоботаніка, палеозоологія для вивчення зовнішнього середовища наших предків).
  3. Історія і археологія, особливо німецька історія з суміжними та допоміжними науками: генеалогія, геральдика, наскільки це має значення для дослідження символіки, нумізматика як ілюстративний матеріал для расової теорії. Геополітика, німці, що живуть у прикордонних областях та етнічні німці, соціальна історія і народне господарство, (особливо історія господарства).
  4. Індогерманістика, включаючи іранологію та індологію, германознавство, германістика, нордизм.

    Суміжні галузі:

    1. Порівняльне мовознавство.
    2. Орієнталістика.
    3. Германське право (з правознавства).
  5. Народна творчість, особливо німецька, з суміжними галузями: медицина (народна медицина, зоологія і ботаніка, тварини і рослини - їх зв'язок з народознавством). З історії сільського господарства: право та економіка в сільському господарстві, німецьке селянство, правознавство (німецьке давнє право).
  6. Філософія, психологія, педагогіка з суміжними галузями (історія медицини ( напр. Paracelsus), астрономія (космологія), психіатрія, спорт та організація дозвілля.
  7. Релігієзнавство (включаючи християнську теологію за винятком явно пасторальної та великої кількості повчальної літератури). Політика церкви. Точки зіткнення з астрологією та астрономією.
  8. Мистецтво у повному обсязі: образотворче мистецтво, поетична творчість, музика, театр, кіно і радіомовлення.
  9. Загальне наукознавство, історія науки, методика, загальні довідники, енциклопедії, загальні біографії, загальнонаукові журнали.
  10. Націонал-соціалізм. Історія партії, її підрозділів тощо, націонал-соціалістський світогляд з усіма відгалуженнями, як всеохоплюча єдина організація, результат дослідження для практичного втілення в життя.
  11. Великі ворожі держави націонал-соціалізму
  12. Книгознавство та бібліотекознавство, бібліографічний апарат.

Суміжні галузі та віддалені наукові галузі в їх зв'язку та провідна ідея (не названі ще у п. І-XII).

  1. Загальні природничі науки. Великі довідники та журнальні серії, загальна можливість орієнтування для користувача.
  2. Зоологія та ботаніка для користувача з метою загального орієнту вання у довідковій літературі; тваринництво і рослинництво, історія лісового ландшафту, утворення популяцій тварин.
  3. Палеонтологія та геологія (історія Землі як матеріал для світогляду).
  4. Фізика і техніка (філософія техніки) - загальна можливість орієнту вання для користувача. Важлива спеціальна галузь: прикладна фотографія в науці. Астрофізика як внесок до будови Всесвіту.
  5. Математика, прикладна математика (точки зіткнення між математикою та філософією) - для загальної можливості орієнтування користувача.
  6. Медицина. Точки зіткнення: спадкова патологія і біологія, історія медицини. Фізіологія праці, передбачені для користувача: засіб орієнтування для лікарів, студентів-медиків, викладачів та слухачів Вищої школи.
  7. Географія з її різнобічними точками зіткнення з історією, історією господарства, народознавства, картографією та атласи.
  8. Науки про державу та право, різноманітні перехрещення, крім вже названих філософії права, філософії держави, правових норм, вчення про державу (вчення про націонал-соціалістську державу відноситься до основної галузі націонал-соціалізму, головним чином як допоміжна галузь для історії, історії культури і народної творчості).
  9. Воєнна наука, Історія війни у її зв'язку з історією взагалі, історія сухопутних військ (локальна та спеціально зброшурована література не потрібна). Щодо воєнної науки з її спеціальною фаховою літературою то потрібні, напр.: воєнна освіта, воєнна психологія.

Доповнення можливі.
Берлін, 19 грудня 1941
За правильність:      ;Бугайтель

ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 136, арк. 222-225, 226-228, 229-231. Копії, нім.


№3
ПОСТАНОВА
РЕЙХСКОМІСАРА УКРАЇНИ Е. КОХА
ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ЦЕНТРАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ
РЕЙХСКОМІСАРА УКРАЇНИ І ПРИЗНАЧЕННЯ
Й.БЕНЦІНГА її КЕРІВНИКОМ11

6 червня 1942 р.
Рівне

...Після того, як Совєтами у багатьох містах України знищені або евакуйовані наукові фонди, а німецькими установами в інтересах відбудови країни, у значній кількості конфісковані і вивезені до рейху інші важливі матеріали, я наказую:

  1. Утворити Центральну бібліотеку рейхскомісара, яка буде мені безпосередньо підпорядкована з місцем розташування у м. Києві;
  2. Основою слугуватимуть книжкові фонди колишньої Академії наук і колишнього університету, включаючи їх філії. Допускається можливість приєднання інших бібліотек країни;
  3. Для збереження основних фондів нової бібліотеки надалі будуть видаватися тільки дублети;
  4. Керівником Центральної бібліотеки я призначаю бібліотечного радника д-ра Й. Бенцінга у Києві.

Заступник       фон Ведельштедт

ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 16, арк. 459-461; спр. 4, арк. 57-57зв., 58. На арк. 461 - завірена копія. Копії, нім.


№4
КЛОПОТАННЯ КЕРІВНИКА РОБОЧОЇ ГРУПИ "КИЇВ"
ОПЕРАТИВНОГО ШТАБУ РУДОЛЬФА - ДО РКУ ПРО ДОДАТКОВЕ
ВИВЕЗЕННЯ З ПОДОЛУ ЄВРЕЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

З жовтня 1942 р.      Рівне

Інститут з вивчення єврейського питання у Франкфурті-на-Майні звернувся з проханням після того як ми надіслали йому першу партію іудаїки та гебраїки, передати також залишок єврейської літератури з Подолу12.

Тому я вношу пропозицію на підставі наказу фюрера від 1 березня 1942 року дати дозвіл на вивезення:

  1. Залишених 250 тис. томів іудаїки та гебраїки в колишній Духовній семінарії (академії) на Подолі (при цьому також мова йде про незакаталогізовані фонди);
  2. 5 тис. томів колишньої Єврейської консерваторіїу Києві, розміщених у приміщенні Єврейського шкільного видавництва;
  3. Єврейських картотек, що відносяться до пунктів 1 та 2.

Керівник робочої групи "Київ"     (Рудольф)

ЦЦАВО України ф. 3206, он 5, спр. 4, арк. 329. Ориг. з рукоп. позначками, нім.


№5
ІНСТРУКТИВНИЙ МАТЕРІАЛ ВІДДІЛУ ОБЛІКУ ТА ПЛАНУВАННЯ
[ГОЛОВНОЇ РОБОЧОЇ ГРУПИ УКРАЇНИ] ОПЕРАТИВНОГО ШТАБУ
ПРО ЗНАЧЕННЯ СХІДНОЇ БІБЛІОТЕКИ РОЗЕНБЕРГА Ж ЗБІРНОГО
БІБЛІОТЕЧНОГО ПУНКТУ ВСІХ КНИЖКОВИХ ФОНДІВ,
УЗЯТИХ НА ОБЛІК, НАДІСЛАНИЙ ДО РОБОЧИХ ГРУП ХАРКОВА
З ВІДДІЛЕННЯМИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ ТА СІМФЕРОПОЛІ,
ЗВ'ЯЗНОГО ПУШТУ У ХЕРСОНІ, ОПОРНИХ ПУНКТІВ
У РОСТОВІ ТА КАВКАЗІ

12 жовтня 1942 р.
Київ

Стос.: Службовий звіт щодо участі у робочій нараді Східного відділу Управління штабу у Ризі 29.09.42.

... До п. 2). Суть Східної бібліотеки Розенберга визначена наступним:

Східна бібліотека Розенберга є збірним пунктом усіх книжкових фондів, узятих на облік Оперативним штабом та зондерштабами: її завдання полягає у тому, щоб:

  1. Ще не упорядкований важливий фонд більшовицької та дореволюційної літератури опрацювати до сприятливого для роботи стану на належному науковому рівні у рамках окремих бібліотек, які будуть надавати матеріал для організацій, зацікавлених у період бойових дій проблемами Сходу;
  2. Збирати матеріал і попередньо встановити, що буде надіслано для наступної роботи Вищої школи та НСДАП після війни;
  3. Науковим установам і т.п., які потребують для своєї роботи примірники російських видань на довгий час, передавати дублети.

До п. 3). Найважливіші книжкові фонди.

Особливо важливими книжковими фондами вважаються:

  1. Література видана після початку війни. Зондеркоманди, що діють у нових захоплених районах, повинні якнайшвидше передавати цей матеріал до Управління штабу. У разі, коли ця література визнана особливо важливою, здійснювати каталогізацію у головних робочих групах немає потреби;
  2. Атласи, статистичні дані, географічні та геологічні праці, словники, довідники, краєзнавчі праці, прадавня історія, етнографія, мистецтво, освіта, антирелігійна література;

До п. 4). Найважливіші оперативні пункти.

Особливо важливою була робота у Києві, Харкові та Мінську.

5). Робочий процес.

Робочий процес, здійснюваний до цього часу, в основному зберігається. Відповідно до цього роботи з перекладу, каталогізації та розмноженню карток виконуються головними робочими групами.

Книжкові фонди з робочих груп надсилаються безпосередньо до Берліна, після чого фонд перевіряється шляхом передачі списків до Головної робочої групи. До цього часу діє нижчезазначена система:

Ревель: передача для контролю картотеки з питань воєнної справи та науки до Риги. Складання списків на решту фондів без перекладу, пересилка до Риги.

Мінськ: [надсилка]сгшсків книг із російськими назвами до Риги.

Харків: пересилка картотеки оригіналів до Києва.

Дніпропетровськ та Сімферополь: фонди, які там знаходяться, упорядковуються за окремими галузями знань. Перевірка цих фондів проводиться у стислі терміни Головною робочою групою України.

До п. 6). Картотеки.

Картотеки потрібні:

  1. Східній бібліотеці Розенберга 3 (1 предметна, 1 алфавітна, 1 топографічна);
  2. 1 картка вклеюється у книгу;
  3. -

До п. 7). Позначення книжкових фондів.

За зразком Вищої школи, яка для своїх фондів має позначку "Н. 8сЬ."*, фонди для інших організацій мають позначення, одержані після дозволу Відділу використання. Про конкретний вид позначення потрібно довідатися у Відділі використання Управління штабу.

До п. 8). Книжкові фонди не російською мовою.

Для збереження книжкових фондів не російською мовою діють нижченаведені сигнатури:

D 1, D 2, D 3 usw. - для німецьких книг
R. 1, R 2, R 3 " - для російських книг
Le 1, Le 2, Le 3 usw. -для латиських книг
Li 1, Li 2,Li 3," - для литовських книг
Еs 1, Еs 2, Еs 3, " - для естонських книг
Еn 1, Еn 2, Еn 3, " -для англійських книг
Р 1, Р 2, Р 3 " - для польських книг
Р 1, Р 2, Р 3 " - для французьких книг
W1, W 2, W 3 " - для білоруських книг
U 1, U 2, U 3 " -для українських книг
V 1, V 2, V 3 " - іншими мовами
Z 1,Z2,Z3" - газети та журнали.

Фонди латинською мовою повинні бути якнайскоріше перевезені до Берліну. Передусім 1 примірник картотеки надсилається до Східної бібліотеки.

Із фондів німецькою мовою надсилаються:

  1. Іудаїка до Франкфурту [на Майні];
  2. Більшовистика в одному примірнику до Берліну;
  3. Емігрантська література в одному примірнику до Берліну;
  4. Німецька література про Росію загального змісту та
  5. Балтійська література поки що попередньо залишаються у Ризі.

Головна робоча група України, Відділ обліку та планування мають своїм завданням облікувати українські книжкові фонди окремо від інших російських фондів. У зв'язку з цим, Головною робочою групою України передбачено вилучити з однієї центральної бібліотеки (вірогідно у Харкові), яка має обов'язковий примірник, повністю українські фонди.

9). Бібліографії.

Головні робочі групи надають особливого значення укладанню бібліографій. Прохання до представників зондерштабів передати списки книжкових фондів, які вони уклали для своїх галузей. Ці списки будуть розподілені між відділеннями Оперативного штабу для того, щоб брати під контроль відповідні книжкові фонди з потрібними дублетами. Щодо підготовки бібліографій, то робочі групи та опорні пункти одержать ще окремі вказівки.

До п. 10). Книжкові фонди для зондерштабів.

Запити зондерштабів на книги потрібно надсилати до Відділу використання Управління штабу у Берліні. Замовлені книжкові фонди опрацьовуються за загальними правилами.

За зразком Вищої школи, яка для своїх фондів має позначення "Н. Sch.", потрібно також робити позначки на фондах, призначених для інших організацій за дозволом Відділу використання. Вид позначення потрібно узгоджувати з Відділом використання Управління штабу.

До 11). Дублети.

У зв'язку з тим, що ще не встановлено, які організації надалі будуть опікуватися радянською російською літературою, особлива увага приділяється дублетам. Взагалі у кожній робочій групі потрібно зберігати до 10 примірників конфіскованої літератури. Необхідно звернути увагу на те, щоб нумерація дублетів здійснювалася уніфіковано. Для визначення дублетності особливо важливим є порівняння кількості сторінок з оригіналом.

До п. 12). Журнали.

Кінцева мета обліку журналів:

  1. Мати по одному випуску кожного журналу;
  2. За допомогою бібліографії, укладеної партайгеноссе Рейхардтом брати на облік важливі для Оперативного штабу журнали шляхом передачі до Східної бібліотеки Розенберга;
  3. Встановити норму необхідних дублетних фондів;
  4. Журнали, які не будуть передані Оперативним штабом до Східної бібліотеки, можуть бути використані для роботи науковців.

Головним місцем обліку журналів вважається Київ. Київ визначає наступну нумерацію журналів та дублетів. Він є центром обліку журналів. Київ починає з номера 701, цифри до 700 зайняті Ригою. Рига повинна терміново передати до Києва один примірник карткового каталогу журналів, облікованих до цього часу.

Опрацювання журналів проводиться у Києві, у Володимирському соборі13 і Кірова-бібліотеці14.

Робоча група "Сімферополь" одержує для опрацювання журнальних фондів окрему вказівку.

Керівник Відділу обліку та планування

Заступник      Вебендьорфер

ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 58, арк. 392-394. Копія, нім.


№6
ПРОПОЗИЦІЇ СХІДНОГО ВІДДІЛУ
УПРАВЛІННЯ ОПЕРАТИВНОГО ШТАБУ РОЗЕНБЕРГА
ГРУПІ ПИСЬМЕНСТВА ГОЛОВНОГО ВІДДІЛУ
І 6 РЕЙХСМІНІСТЕРСТВА ОКУПОВАНИХ
СХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ ПРО ЗАВДАННЯ ШТАБУ ЩОДО "ОЧИЩЕННЯ" ФОНДІВ БІБЛІОТЕК
ВІД ЗАБОРОНЕНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

22 грудня 1942 р.
Берлін-Шарлоттенбург

У своєму наказі від 1.03.1942 фюрер визначив боротьбу проти євреїв, масонів і пов'язаних із ними світоглядних противників націонал-соціалізму, як військово-необхідне завдання і у тому уповноважив Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга конфісковувати у бібліотеках, архівах та ін. матеріал для світоглядних завдань НСДАП, особливо для наступних наукових дослідницьких праць Вищої школи.

Першим завданням Оперативного штабу є ретельний перегляд у бібліотеках на Сході єврейсько-більшовицької літератури, і наскільки це необхідно для названих цілей, конфісковувати. Проте, це завдання розширюється, подібну літературу взагалі потрібно вилучати з тамтешніх бібліотек, щоб нею не користувалося населення і тим самим запобігти подальшому впливу більшовизму. Оперативний штаб виконує це завдання від початку своєї діяльності. Таке виконання потребує значних зусиль, кваліфікованого персоналу і удосконалення методів роботи для того, щоб узгоджувати всі робочі процеси і по можливості їх спростити. Взагалі бібліотеки в окупованих східних областях знаходяться у великому безладді. Якщо раніше фонди були значними та упорядкованими, то в результаті воєнних дій бібліотекам завдано великої шкоди і безладдя надзвичайно зросло.

Внаслідок перевезень фондів в інші приміщення, вони були повністю переплутані. Кагалоги, якщо вони є, неповні. Тому вилучення більшовицького матеріалу є досить складним процесом. Щодо політичної та пропагандистської літератури взагалі, то вона легко помітна і тому її не важко вилучати.

Слід констатувати, що робота в усіх бібліотеках проводилася за більшовицькими принципами. Література часів царизму була по можливості відтіснена на задній план, частково вилучена. Замість неї більшовики заповнили бібліотеки новим матеріалом. Праці революціонерів та про революціонерів всіх народів і часів і про представників французького просвітительства, ми знаходимо у великій кількості у всіх бібліотеках. Крім того більшовиками видана, наприклад, велика кількість нових видань поетів, філософів, педагогів (російською мовою); у вступах та примітках до цих видань всі вони розглядаються з більшовицької точки зору, у більшовицькому висвітленні і, по можливості, як більшовицькі новатори.

Коли, наприклад, в одному виданні Арістотеля, він був представлений як "ідеолог рабовласницького класу" і як матеріаліст, то це не є аристоте-льська, а більшовицька філософія. Народ мусив все бачити через більшовицькі окуляри. З цієї причини з бібліотек повинно бути не тільки дуже багато вилучено літератури, а повинен бути проведений дуже ретельний її перегляд.

Для цієї роботи Оперативний штаб розробив нижчезазначені правила:

  1. Фонди бібліотек поділяються на такі, що були видані до 1917 року, і такі, що опубліковані після 1917 року.
  2. Література часів царизму (до 1917 р.) взагалі може бути залишена у місцевих бібліотеках.
  3. Більшовицька література (після 1917 р.) підпадає під наказ фюрера і її потрібно конфісковувати. Вона вилучається з фондів і потім зберігається по можливості в упорядкованому стані у закритих приміщеннях.
  4. Література опублікована після 1917 р. із питань техніки, природознавства, медицини та мистецтва, суто фахового змісту, може бути залишена у бібліотеках (потрібна перевірка передмов).
  5. У творах письменників за минулі роки, а також виданнях неросійських письменників і в інших працях, які не викликають сумніву, достатньо, в залежності від обставин, вилучити вступи, описи життя та інші більшовицькі доповнення.
  6. У розділі "Релігія" можуть залишатися релігійні, церковні праці.Пропаганда за антирелігійний рух вилучається.
  7. Всі праці, які мають значення для вермахту або інших військово-важливих цілей, повинні передаватися у їх розпорядження.
  8. Частина вилученого матеріалу, яка не буде використана німецькими бібліотеками, передається як непотрібна до макулатури.

Для спрощення виконання деяких технічних робіт Оперативний штаб удосконалив методику нижчезазначених процесів (підготовка списків, порівняння фондів окремих бібліотек, перевезення книг тощо...).

Враховуючи складність усіх цих завдань, було б конче бажано, щоб уся робота здійснювалася уніфіковано, кваліфікованим персоналом, згідно певних правил для досягнення за всіма пунктами задовільного та гарантованого результату. Тому необхідно, щоб керівництво та контроль були об'єднані в одному місці. Таким єдиним місцем міг би вважатися Оперативний штаб, тому що він уже володіє удосконаленими методиками роботи та досвідченим персоналом.

... У зв'язку з цим, я прошу якнайшвидше затвердити "Основні положення опрацювання небажаної літератури", які додаються, як наказ Східного міністерства.

В результаті проведених Оперативним штабом з Вищим командуванням вермахту переговорів була досягнута згода, що у разі, коли Східне міністерство оголосить ці правила обов'язковими, Вище командування вермахту буде використовувати їх також для районів, які не знаходяться на території цивільного управління.

Швидке затвердження цих правил дало б можливість у найближчий час задовольнити велику потребу населення у читанні, чого воно було позбавлено через пропагандистські причини.

Я додаю далі проект наказу для рейхскомісарів, в якому їм дано рекомендація, як потрібно поводитися з вилученою літературою.

ХайльГітлер!
Штемпель      Штабсайнзацфюрер д-р Вілл

ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 7, арк. арк. 143-146, копія, нім.


№7
РІЧНИЙ ЗВІТ
[ПРЕДСТАВНИКА ЗОНДЕРШТАБУ БІБЛІОТЕК ВИЩОЇ ШКОЛИ] Д-РА НЕЯ
(за 1942 р. та за період від 01.11.1941-31.12.1942 рр.)15

5 січня 1943 р.
Рига

Моя дотеперішня оперативна робота у зондерштабі бібліотек Вищої школи тривала 14 місяців, з 1 листопада 1941 р. до 31 грудня 1942 р., 8 місяців у підпорядкуванні Головній робочій групі Остланду і 6 місяців - Головній робочій групі України.

В Остланді моя оперативна робота проходила, головним чином, у Ризі з короткочасними поїздками до Ревелю, Дерпту, Ковно, Вільно та Мінську. На Україні - у Києві, з поїздками до Курська та Харкова.

Переважна частина роботи проводилася у рамках і дуже тісному зв'язку із загальною діяльністю Оперативного штабу, а незначна - незалежно від нього.

А. У рамках загальної діяльності головних робочих груп робота зондерштабу полягала у:

  1. Загальних фахових консультаціях і вказівках з питань бібліотечної практики;
  2. Обліку та оцінці бібліотек і книжкових фондів;
  3. Відборі книг для Східної бібліотеки та Центральної бібліотеки Вищої школи.

1. У рамках загальних фахових консультацій зондерштаб у листопаді 1941 року у Ризі підготував першу інструкцію для каталогізації книжкових фондів (форма спрощеного опису назви, транскрипція російського тексту, коректура перекладу назви); тривалий час при упорядкуванні алфавітного та систематичного каталогів допомогала у Ризі та Ревелі фройляйн Юппе. Одночасно зондерштабом були підготовлені перші тимчасові правила для уніфікованого опрацювання книжкових фон дів у всіх робочих групах Оперативного штабу Остланду та України. Така ж робота була продовжена мною у Києві у літні місяці, коли почалася каталогізація книг.

2. Облік та оцінка фондів із наукової та політичної точок зору проводилися передусім у тих бібліотеках і книгосховищах, які були вже конфісковані робочими групами, або були призначені на конфіскацію відповідно до проведеного обліку. З цією метою мною було переглянуто такі фонди:

у Ризі -різних шкіл, об'єднань (наприклад, єврейське об'єднання), книжкових складів (на Маттіасштрассе), радянських установ (на Бісмаркштрассе); книжкових фондів, перевезених із невеликих міст (на Плеттенбергрінг), фондів колишніх естонських підрозділів вермахту;
у Ковно - різних фондів колишніх єврейських об'єднань;
у Мінську - Бібліотеки партійної школи;
у Вільно - фонди різних синагог та єврейських організацій;
у Ревелі - книги з колишнього радянсько-російського посольства; приватних зібрань, напр. Б. Геннса та деяких установ;
у Києві - бібліотеки Театрального музею, Школи пропагандистів, Союзу безбожників, Лаврського монастиря16 (зібрання Флавіана17, Потоцького18 та ін.), Єврейського об'єднання (з "Естради")19, 84 ящики з Ленінграду, військової школи та Імперської дирекції залізниць;
у Харкові - Державної бібліотеки ім. Короленка та фонду Української книжкової палати;
у Курську - фонди перевезені з Воронежу.

Названі бібліотеки були ретельно переглянуті, як з метою опрацювання та відбору книг для різних цілей, так і для тимчасового обліку тільки з занесенням до акту. Спеціальним завданням у рамках обліку різних книжкових фондів було визначення книг Дерптського університету, які у 1916 році були вивезені до Воронежу і на підставі статті XII п. 4 мирного договору між Росією та Естонією, повинні були бути повернені. Після проходження через 14 різних інстанцій визначено приблизно 10 тис. томів Дерптського університету, які були підготовлені для відправки до Києва.

3. Найбільше мого часу і часу працівників займав відбір книг, вилучених для відправки до рейху, потім - для Східної бібліотеки та для пропозицій Центральній бібліотеці Вищої школи. У зв'язку з тим, що спочатку не було інструкцій для комплектування Східної бібліотеки, робота проводилася недостатньо уніфіковано та систематично. По можливості відбиралася для опрацювання література, яка на перший погляд не визначалася як макулатура.

Я намагався знаходити ту літературу, яка могла бути корисною для адміністративного управління та економічного використання країни, або яка вже була замовлена деякими державними установами.

Напроти, стосовно відбору або пропозиції книг для Центральної бібліотеки Вищої школи, то ця робота проводилася уніфіковано та систематично, тому що заздалегідь були підготовлені відповідні інструкції відносно політики її комплектування.

Основним положенням цих інструкцій був принцип відбору не найбільш можливої кількості літератури, а лише тієї, в якій дійсно містилися різно-сторонні та ґрунтовні матеріали, що мали слугувати для розуміння російського східного простору - його краю та народу, природи та життя. Вирішальна боротьба на Сході підтвердила, що цей край у своєму минулому та сучасності, займає дуже важливе місце у сфері інтересів німецької політики, а також у німецьких наукових дослідженнях, чим це було дотепер. Тільки поверхневого погляду на перетворення у цьому східному просторі досить, щоб переконатися у доленосному значенні цього краю для Європи та всього індогерманізму.

Нинішня боротьба, незважаючи на свою винятковість, є вершиною тисячолітніх старих дискусій між раніше визначеним нордично-расовим індогерманізмом і чужорідними силами східних степів.

Різнобічне розуміння форм і підстав цієї боротьби може бути досягнуто лише завдяки дослідженням у галузі історії краю та всіх її суміжних галузей, особливо давньої та прадавньої історії, народного мистецтва й етнографії, всіх проявлень духовного життя, релігії, мистецтва, літератури, політичних і світоглядних перетворень, економічного та культурного розвитку, і нарешті, також сучасного стану країн і народів східного простору. Типові видання для такого вивчення я був уповноважений збирати для Центральної бібліотеки Вищої школи.

Із 38 тис. російських книг, упорядкованих і закаталогізованих у робочих групах Остланду та України для Центральної бібліотеки Вищої школи, я відібрав: в Остланді 6184 видання, в Україні (Київ 3354). З приблизно 1200 журналів, укомплектованих у Києві для Центральної бібліотеки Вищої школи ,відібрано 157 ...

... Крім того, робочими групами опрацьовані також неросійські книги, серед яких я відібрав у Києві 280 томів, які мали відношення виключно до Росії або Польщі. Декілька ящиків з неупорядкованими неросійськими (головним чином естонськими) книгами були надіслані до Центральної бібліотеки Вищої школи безпосередньо з Риги. Крім того, у робочих групах Оперативного штабу упорядковані книги, які сприяють більш повному розумінню східного простору; для Центральної бібліотеки Вищої школи були вибрані ще 7500 томів стародруків різними мовами, які були перевезені з Воронежу-Курська до Києва, і знаходяться зараз там.

В. Незалежно від загальної діяльності робочих груп Оперативного штабу робота зондерштабу бібліотек Вищої школи полягала у:

  1. Огляді найкрупніших бібліотек Оперативного штабу;
  2. Обліку та опрацюванні рукописних зібрань цих бібліотек;
  3. Обміну дублетами та публікаціями.

1. Із бібліотек, які не були обстежені, взяті під контроль або конфісковані Оперативним штабом було зафіксовано їх бібліотечно-технічний стан, і обліковані фонди наступних бібліотек:

у Ризі - Крайової бібліотеки Латвії з усіма її філіями (колишня бібліотека Історико-археологічного товариства, залишки колишньої Ризької міської бібліотеки, [Медичної бібліотеки] і Дублетний відділ Крайової бібліотеки, Університетської бібліотеки і колишньої бібліотеки Міністерства закордонних справ у Ризі;
у Ревелі - колишньої державної бібліотеки Естонії і бібліотеки Естонського літературного товариства;
у Ковно - Університетської бібліотеки Литви;
у Вільно - Вільнюської університетської бібліотеки і Бібліотеки Академії наук (колишня бібліотека ім. Врублевського);
у Києві - Бібліотеки Академії наук;
у Мінську - Державної бібліотеки ім. Леніна і Бібліотеки Білоруської Академії наук;
у Курську - Центральної міської бібліотеки;
у Дерпті - Університетської і національної бібліотеки.

Результати цих обстежень зафіксовані у відповідних картотеках і тижневих звітах.

2. Усі названі бібліотеки мають рукописи, найбільші і найбагатші фонди яких знаходяться у Ризькій міській бібліотеці, Вільнюській університетській бібліотеці та Українській Академії наук у Києві.

Для Центральної бібліотеки Вищої школи майже всі відібрані рукописні колекції були незначними. Тому спочатку підготували карткові покажчики тільки з рукописів Ризької міської бібліотеки і Бібліотеки Естонського літературного товариства. Цей перелік, який складається з 1000 карток, включає винятково рукописи, що пов'язані з історією Балтики або німецькою нацією у Балтиці і тому становить інтерес для німецьких дослідників.

3. Із дублетних зібрань названих бібліотек Відділ Балтики Крайової бібліотеки Латвії був опрацьований особливо. Цей відділ має деякі твори дуже великій кількості примірників. Зондерштаб підготував список літератури, яка має відношення до Балтики і використовується для обмінних цілей Центральної бібліотеки Вищої школи.

Така ж сама робота з дублетами була продовжена у колишній бібліотеці Історично-археологічного товариства у Ризі та у бібліотеці Естонського літературного товариства у Ревелі. Алфавітний картковий перелік налічує 1253 назви. На жаль, до цього часу не пощастило одержати відібрані видання для Центральної бібліотеки Вищої школи.

Проте, цієї літератури, в якій йдеться про різнобічне життя Балтики, північно-східної твердині та поборника німецької нації у Європі, немає як у Східній бібліотеці, так і в Центральній бібліотеці Вищої школи. Раніше чи пізніше треба знайти шляхи заповнення цих прогалин. Попередньо підготовлений картковий перелік має лише значення як бібліографія. В той же час пощастило придбати для Центральної бібліотеки Вищої школи публікації різних вищих навчальних закладів та академій шляхом обміну навіть без відповідної віддачі. На першому місці тут знаходиться Університет у Дерпті, який надіслав до Центральної бібліотеки Вищої школи 46 пакетів зі своїми публікаціями, далі Українська Академія наук -155 од., Університет у Ковно - 70 томів.

Невеликі зібрання надійшли від колишнього Міністерства закордонних справ та Служби з охорони пам'яток Латвії; проведені підготовчі роботи з одержання публікацій Університету у Вільно та Білоруської Академії наук.

У разі, коли б зондерштаб мав можливість робити великі закупівлі в антикваріатах, то на Сході таку діяльність потрібно було б залишити, тому що тут антикваріати відсутні повністю або не мають нічого запропонувати.

Тільки у Дерпті пощастило укласти покажчик наявних творів про Балтику, переговори про їх купівлю ще не закінчені.

Д-р Г. Неп

ЦДАВО України, ф. 3676, бп. 1, спр. 136, арк, 237-241. Копія, нім.


№8
ПРОТОКОЛ
ПРО ПЕРЕДАЧУ ПРЕДСТАВНИКАМ
РЕЙХСМГНІСТЕРСТВА ОКУПОВАНИХ СХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ КНИГ
І МАТЕРІАЛІВ, КОНФІСКОВАНИХ ЗОНДЕРКОМАНДОЮ МІНІСТЕРСТВА
ЗАКОРДОННИХ СПРАВ (ГРУПА КЮНСБЕРГА) НА ОКУПОВАНИХ
СХІДНИХ ТЕРИТОРІЯХ

3 лютого 1943 р.
Берлін

Відповідно до директиви пана рейхсміністра закордонних справ, фонди колишньої зондеркоманди Міністерства закордонних справ, які складаються з конфіскованих на Сході книг та інших матеріалів, зазначених у наступних позиціях 1-18, будуть передані Рейхсміністерству окупованих східних областей, особисто уповноваженому Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга.

Книги та інший матеріал були конфісковані відразу ж після зайняття відповідних пунктів безпосередньо у районі військових операцій там, де їм загрожувало знищення через ворожі обстріли, погодні умови, або не належне зберігання. Конфіскація проводилася з відома та за згодою компетентних армійських команд. Фонди походили з царських палаців під Петербургом, Києва та Харкова. Царські палаци під Петербургом знаходилися раніше під вогнем противника і були майже повністю зруйновані. У Києві та Харкові приміщення, звідки фонди могли бути врятованими, були заміновані, або їм загрожував саботаж і інше, і тому завбачлива конфіскація вважалася необхідною. Фонди матеріалу, що передавався, у кількості 40 тис. од. розподілялися таким чином:

  1. Бібліотека Палацу у Павловську - 11 200 томів (фонди у зруйнованому палаці були зовсім не захищені);
  2. Бібліотека Палацу у Гатчині - 16 000 томів (залишки незахищеної бібліотеки, яка вже частково була розкрадена);
  3. Книжкові фонди з Києва - 4 200 томів (цінні стародруки з Лаври та Володимирського собору, перша була підірвана);
  4. Залишки фондів російських книг - 1120 томів (менш цінні фонди з Володимирського собору у Києві);
  5. Джерела до російської історії - 720 томів (із різних, частково ліквідованих інститутів у Києві);
  6. Радянські енциклопедії - 190 томів (із Києва та Харкова);
  7. Російські військово-історичні праці - 380 томів (передусім із Володимирського собору);
  8. Бібліотека медичних видань - 190 томів (із різних медичних інститутів у Києві та Харкові, вже передана уповноваженому Східного міністерства з питань охорони здоров'я);
  9. Література про Балкани й Україну - 300 томів (із київських та харківських інститутів);
  10. Матеріали до російської історії - 140 томів (те ж саме джерело, що до п. 9);
  11. Політична література - 1010 кн. од. (із замінованого Музею Леніна у Києві тощо);
  12. Бібліотека заборонених у СРСР книжок - 3 520 томів (із Бібліотеки ім. Короленка у Харкові);
  13. Довідники з питань міжнародного права - 50 томів (із Києва);
  14. Література з питань релігії та освіти - 190 томів (те ж саме джерело, що до п. 11);
  15. Історична зброя та прапори - 150 од. (із зруйнованого Лаврського монастиря у Києві);
  16. Гравюри (естампи, репродукції) - 571 од. (зі зруйнованого Царського палацу20 у Києві);
  17. Фільми - 20;
  18. Платівки - 49.

Можливі невеликі відхилення від наведених цифр. Міністерству окупованих східних областей до 1 березня 1943 року необхідно повідомити, в одержанні яких матеріалів воно зацікавлено.

Підписи: 1. За Міністерство закордонних справ. 2. За Міністерство окупованих східних областей. 3. За колишню зондеркоманду Міністерства закордонних справ. Прим.: Підписи : нерозбірливо

ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 2, спр. 1, арк. 4-6. Копії, нім.


№9
ЗВІТ
КОМАНДИ, ЩО ЗАЛИШИЛАСЯ В АР'ЄРГАРДІ
ГОЛОВНОЇ РОБОЧОЇ ГРУПИ УКРАЇНИ ОПЕРАТИВНОГО
ШТАБУ РЕЙХСЛЯЙТЕРА РОЗЕНБЕРГА
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ (із 3 по 9 жовтня 1943 р.)

10 жовтня 1943 р.
Київ

Особовий склад:

Оберайнзацфюрер Шюллер, оберайнзацфюрер Вьоль, проф. Штамп-фус, [обершарффюрер] Шпатц, оберайнзацгельфер Гаройтер, 4 місцевих співробітника.

7.10. зі спеціальними дорученнями регірунгсдиректора Габіга до Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга прибули керівник Лабораторії наочних приладів Штауфер, директор бібліотеки Пфайфер, викладач Паульс, які мали спеціальні завдання Цивільного управління щодо вивезення головним чином, учбових посібників. За їх проханням вони були прийняті у нашому приміщенні (службовому) і підключені до нашого харчового постачання.

9.10 з'явилися д-р Вінтер, д-р Бенцінг і д-р Байнс для проведення додаткових транспортувань з архівів і бібліотек. Вони жили і харчувалися у генералкомісара.

1. Взяття під охорону:

Були виявлені ще не обліковані об'єкти відповідно до "Списку архівів, бібліотек та музеїв, які підлягають охороні" ("Liste der zu sichernden Archive, BIBLIOTHEKEN und Museen") і взяті під охорону через вивішування плакату з оголошенням військового коменданта. Завдяки контролю перевірена ефективність збереження, вирвані двері знову зачиняються, розбиті вікна заколочені фанерою (наприклад, Оперний театр, Педагогічний інститут та Крайовий інститут давньої та прадавньої історії багато разів зламувалися). Грабіжництво у великих розмірах мало місце лише в Українському музеї (див. окремий звіт). Царський палац повністю спустошений, більше не зачиняється і тому охорона там недоцільна.

Охоронні заходи проводяться у тісній співпраці з підрозділами І с 75 дивізіону, І с Міської комендатури та підрозділом І с VII артилерійської команди, які підтримують нас тим, що видають накази, виконують штрафні заходи при пограбуваннях, установлюють патрулі і пости.

В одному залишеному будинку ми конфіскували великий поштовий телеграфний прилад, зокрема підсилювачі, які були передані 75 дивізіону.

2. Вивезення:

Під час проведення акції з евакуації до цього часу відправлено:

  • самим Оперативним штабом - 2 вагони;
  • професором Штампфусом - 2 вагони;
  • загальними зусиллями - 4 вагони

8 вагонів
відправлено:

  1. весь призначений і підготовлений для вивезення матеріал Оперативного штабу;
  2. весь матеріал Музею прадавньої історії, включаючи фонди книгосховища;
  3. транспортабільний матеріал із Софійського собору;
  4. більшу частину етнографічного матеріалу з Українського музею.

Для вивезення ще підготовлено:

  • політичний фото-кіноархів із Прорізної;
  • допоміжне книгосховище Східної бібліотеки з Кірова-бібліотеки та
  • дещо з залишків фондів Українського музею.

Д-р Вінтер висловив згоду на евакуацію Оперативним штабом спільно з проф. Штампфусом, фондів Українського музею.

Транспортування ускладнюється через безпосередню близькість [воєнних дій], але не робить їх неможливими. Планомірного обстрілу міста ще немає, повітряні нальоти також не часті.

Виникають ще труднощі з придбанням вагонів, в отриманні вантажних машин ми знайшли підтримку у військових установах. Найбільша трудність полягає у розшукуванні робочої сили для вантажних робіт, головну роботу при цьому завжди виконують самі представники команди...

Оберайнзацфюрер Шюллер

Прим.: Оригінал до Управління штабу Копія до Головної робочої групи України

ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 51, арк. 69-70зв. Ориг., нім.


7 Ганс Кох (?) - професор, відомий русист й українознавець, керівник Інституту Східної Європи у Бреслау. Як представник Східного міністерства прибув до України у вересні 1941 р. у складі вермахту з метою залучення місцевого населення для співробітництва з німцями.

8 Петер Гайнц Серафим (?) - професор, викладач Університету у Грейфсвальді, займався дослідженням "єврейського питання". Одночасно був головним редактором щоквартального журналу "Weltkampt. Die Judenfrage in Geschichteе und Gegenwart".

9 Наукова бібліотека Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

10 Помітка "Тільки для службового користування".

11 На постанові зазначені німецькі установи, яким необхідно надіслати копії.

12 Йдеться про приміщення колишньої Київської духовної академії, де зберігалися фонди скасованих радянською владою церковних і монастирських колекцій та зібрань, частина зібрання іудаїки та гебраїки Бібліотеки Академії наук УРСР.

13 Приміщення Володимирського собору, закритого радянською владою, було одним зі сховищ Бібліотеки Академії наук УРСР, де зберігалися фонди концентрації, в тому числі стародруки.

14 Кірова-бібліотека - Київська обласна бібліотека імені ВКП(б) (нині - Національна парламентська бібліотека України). Названа так нацистами за місцем її знаходження на вул. Кірова.

15 На документі зазначено: Оригінал поданий до керівника зондлерштабу бібліотек Вищої школи, копія - до керівника Головної робочої групи Остланду. 

16 Лавру було закрито радянською владою. На його території розташовувалися приміщення та різні фонди Лаврського історико-культурного музея-заповідника, Державної історичної бібліотеки та інших установ культури, бібліотечні та музейні фонди яких стали об'єктом вивозу до Німеччини

17 Флавіан - митрополит Київський і Галицький (Городецький Микола Миколайович ) (1840-1915). Начальник православної місії в Пекіні, з 1885 р. - єпископ аксайський, тоді ж - єпископ Люблінський, з 1891 р. - єпископ Варшавський і Холмський, з 1892 р. - архієпископ, 1898 р. - екзарх Грузії, 1901 - архієпископ Харківський. Із 1903 р. - митрополит Київський (1903-1915). Бібліотека мала колекційний характер, за змістом переважно була релігійною, однак містила значну кількість видань світського характеру з історії та літератури.

18 Потоцький Павло Платонович (1857-1938)- генерал артилерії, культурний діяч, колекціонер. Закінчив Михайлівське артилерійське училище у Петербурзі та Артилерійську академію, брав участь у турецькій (1877-1878), японській (1904-1905) і Першій світовій війні. Мав наукові праці з воєнної історії. 1918 р. привіз власну, надзвичайно цінну музейну колекцію, з Петербурга на Батьківщину в Україну. Надзвичайно цінна Бібліотека (понад 5 тис. томів) складалася переважно із праць з військової історії, збірки гравюр, лубків, образотворчих матеріалів тощо.

19 Центральна єврейська бібліотека ім. Морица Вінчевського (Ліпе Бенціон Новахович (1856-1932), єврейський письменник). Перед Першою світовою війною розташовувалася у будинку хоральної синагоги, що діяла до 1926 р., будинок якої пізніше перейшов до Бюро естради, музики і цирку. Бібліотека залишилася в тому ж приміщенні. Тому під час війни отримав у нацистів скорочену робочу назву за приміщенням - "Естрада".

20 Ідеться про Маріїнський палац у м. Києві.

http://www.archives.gov.ua/Publicat/Pamjatky/Dubrovina.php

На початок