Петро ОДАРЧЕНКО Олекса ПОВСТЕНКО: архітектор і мистецтвознавець

22 березня 2016

П’ятнадцятого січня 1973 року помер видатний український архітектор, мистець і мистецтвознавець, дійсний член УВАН і НТШ Олекса Іванович Повстенко.

За кілька тижнів до смерти О. Повстенко, не зважаючи на тяжку хворобу, записав деякі факти з свого життя й діяльности. На підставі цих даних і також інших матеріялів подаємо короткий нарис життєвого й творчого шляху О. Повстенка.

Пишучи про свою роботу, О. Повстенко призначав свої записи для їх використання в ювілейній доповіді про нього. Відзначення 70-ліття з дня народження О.Повстенка плянувалося весною минулого року, але потім довелося відкласти до осени, а потім — через загострення хвороби — не було вже ніякої можливости влаштовувати ювілейний вечір. І замість ювілейної доповіді, довелося писати ... посмертну статтю.

О. І. Повстенко хотів, щоб той, хто робитиме ювілейну доповідь про нього, спочатку розповів про його працю в Капітолії США. Отже, шануючи волю Покійного, подамо основні факти про тринадцятилітню працю О. Повстенка в архітектурному відділі Капітолія у Вашінгтоні. Багато сил й енергії віддав він цій роботі, тяжкій, виснажливій. Виконуючи термінові завдання й доручення, О.Повстенко часто працював до глибокої ночі. Йому доводилося стоячи виконувати свої архітектурні проекти. Санітарно-гігієнічні умови не були сприятливі: приміщення було ... без вікон. Проте на запитання, чи ця робота задовольняла Олексу Івановича, чи вона йому подобалася, — він, не вагаючись, відповів, що йому, як архітекторові, ця робота була дуже до вподоби, вона була цікава для нього своєю багатою різноманітністю, вільним вибором високоякісних будівельних матеріялів, кращих зразків мармуру, орнаментального металу, бронзи тощо. Олекса Іванович казав, що він із насолодою розробляє свої проекти й допильновує, щоб вони були здійснені. Звали його в Капітолії артистом і сеньйором — дезайнером. Доручали йому виконувати переважно роботи репрезентативні, де треба застосовувати акварель, тонкий орнаментальний рисунок для дереворізьби, бронзових відливів тощо, хоч йому не бракувало й звичайної щоденної архітектурної роботи. За словами Олекси Повстенка, ’’американські боси вміють завантажувати своїх підлеглих — і не тільки за головним фахом виконання, а й в суміжних ділянках”. Отже й О.Повстенкові доводилося виконувати і скульптурні деталі, і декоративно-малярські роботи, і графічне оформлення книжкових видань Капітолія.

Прибувши до США в 1949 р., О. Повстенко вісім років працював в архітектурній фірмі Мілс-Петтікорд-Мілс. Йому довелося робити архітектурне оформлення фасад музейного будинку Смітсонівського Інституту в зв’язку з проектом його добудови. Репродукції цих проєктів-фасад потрапили в книгу анналів музею й послужили їх виконавцеві О. Повстенкові добрим атестатом. І тоді мало відомого американцям українського архітектора — з уваги на його високу кваліфікацію — прийняли на відповідальну архітектурну працю до Капітолія США.

1959 року до канцелярії головного архітектора Капітолія на посаду першого асистента прийняли архітектора М. Кампіолі, а на посаду архітектора-проєктувальника — О. Повстенка. Як зазначає Олекса Іванович, роботи було багато — і то не тільки в самому будинку Капітолія, до якого саме тоді добудовували центральну східню частину, а також у сусідніх урядових будинках: Бібліотеки Конгресу, Найвищого Суду, будинків Сенату й Палати Представників, будинку Державного Ботанічного Саду тощо.

Асистент головного архітектора Капітолія М. Кампіолі завжди був перевантажений адміністративною роботою, тому то вся технічна частина проектування була підпорядкована архітекторові О. Повстенкові. Наслідки дуже швидких темпів проектування довелося відчути О.Повстенкові. Щоб виконати вчасно роботу, йому часто доводилося працювати поза визначені години, часом аж до півночі. Свою роботу О. І. завжди виконував бездоганно й досконало.

Однією з перших архітектурних робіт О. І. Повстенка був проект інтер’єру великої залі — вестибюля й вітальні особливого призначення (для видатних гостей) в центральній частині нової  східньої добудови Капітолія. Цей вестибюль поєднує входи до сенатської та конгресової частин Капітолія обабіч центральних мармурових зовнішніх сходів будинку, а також впроваджує в центральну ротонду першого поверху, де тепер розміщена історична архітектурна виставка Капітолія.

Своїми архітектурними формами вестибюль — як зазначає Олекса Повстенко — повинен був відповідати суміжній центральній ротонді, в якій концентрично розташовано сорок потужних дорійських колон і хрещатих склепінь для сприйняття на себе навантаження усієї центральної частини Капітолія.

Архітектурне оздоблення ориґінальних входових отворів, — за словами Олекси Івановича, — ’’повинно було бути пов’язаним з новим інтер’єром”. Далі Олекса Іванович розповідає: ’’Для внутрішнього оздоблення нової колонної залі-вестибюля застосовано найефектовніші породи мармурів США...

Тиньковане склепіння стелі прикрашено квадратовими кессонами з клясичними розетками в них. Вітальна кімната розташована проти входу у центральну ротонду першого поверху, запроектована в іонійському ордері. Стіни її оздоблені канелюрованими пілястрами з іонійськими капітелями, круглими декоративними нішами для скульптурних бюстів та орнаментальними мотивами над дверними входами. Над входом до вітальної кімнати з боку вестибюля вкомпоновано орнаментований визолочений диск із зображенням президентського символу і могутности США —американського орла. Обидві кінцеві стіни залі, коло яких стоять спеціяльно запроектовані мармурові столи для вартових при вхідних дверях до сенатської й конгресової частин Капітолія, також оздоблені визолоченими орлами, але цей авторський задум не був відповідно виконаний.”

Згодом, як зазначає Олекса Іванович, до цієї залі долучився ’’типовий американський бізнес — тут збудовано офіційний ’’інформаційний стіл”, а насправді тут був продаж сувенірів Історичного товариства Капітолія. Залю-вестибюль спроектовано з таким розрахунком, щоб у ній в недалекому найбутньому могло вміститися дванадцять бронзових статуй державних мужів Америки”.

Року 1961 головний архітектор Капітолія Дж. Стюарт звернув увагу Конгресу США на свій грандіозний проект побудови нових будинків для Бібліотеки Конгресу. Згідно з цим проектом цілий комплекс будинків мав зайняти п’ять кварталів.

В одному з музейних відділів плянували встановити увесь розібраний у 50-х pp. портик Капітолія для його збереження й експозиції. Над цим проектом працювали два архітектори — М.Кампіолі й О. Повстенко. Але пізніше Конгрес відхилив цей проект. Натомість тепер, як зазначив О. Повстенко, будується лише п’ята частина задуманого раніше проекту.

Далі О. Повстенко розповів, що влітку 1962 року він одержав цікаве архітектурне завдання — виконати шкіцевий проект підземних гаражів для Конгресу. Потім він розробив проект чотириповерхової забудови внутрішнього двору Капітолія для додаткових приміщень Конгресу. А ще пізніше О.Повстенко розробив проект архітектурної експозиції для центральної ротонди першого поверху Капітолія, експозиції для важливих історичних актів та інших документів у будинку Найвищого Суду; експозиції для рідкісних книг, Гравюр, авторських рукописів, музичних творів у будинках Бібліотеки Конгресу. З дозволу головного архітектора Капітолія проект виставових стендів Бібліотеки Конгресу використав Королівський Музей у Лондоні.

Ще варто згадати одну з репрезентативних робіт Олекси Повстенка — це його проект фасад плянованої добудови нового Сенатського будинку.

Останнім часом О. Повстенко виконував загальні й детальні рисунки фасад Капітолія. Ці рисунки використає архітектурна фірма, яка виконуватиме проект добудови західньої частини Капітолія.

За проектами О. Повстенка виконано також багато інших робіт: бронзові канделябри в головних канцеляріях Капітолія, а також Бібліотеки Конгресу; бронзові меморіяльні таблиці; різьблені оздоби годинників у Капітолії; бронзові ліхтарі в портиках Сенату й Конгресу, тощо. Крім того, О. Повстенко виконав багато графічних робіт для видань Капітолія.

О. Повстенко хотів, щоб ця мало відома українському громадянству ділянка його роботи була належно освітлена, і тому він докладно розповів про свою роботу в архітектурному відділі Капітолія. Він не раз підкреслював, що ця робота була для нього приємна, бо тільки в архітектурному відділі Капітолія він мав змогу виявити свою творчу ініціятиву та свої мистецькі здібності. В інших фірмах, де йому доводилося раніше працювати, вимагали головно швидкости в роботі. Проте були й винятки: фірма Гораса Пізлі й Франка Кола доручила Олексі Повстенкові оформити проект реконструкції ’’Космос Клюбу” та будинку Корейського посольства. А фірма Міллс-Петтікорд-Міллс дала можливість архітекторові Повстенкові виявити його вміння в оформленні проекту добудови Смітсонівського Інституту.

Подамо тепер короткі біографічні дані. Олекса Іванович Повстенко народився 25 лютого 1902 року в селі Хащовій, Гайсинського повіту на Поділлі в селянській родині. Згідно з короткими автобіографічними даними, переданими авторові цієї статті, Олекса Повстенко в роки Української Революції був козаком Богданівського полку 6-ої Запорізької дивізії. Року 1927 закінчив Волинський Індустріяльний Політехнікум. Пізніше він закінчив аспірантуру при Науково-Дослідному Інституті Промислового будівництва в Харкові. Від 1929 до 1934 року О.Повстенко викладав у Харківському Будівельному Технікумі (курси будівельної справи та будівельної механіки) та в Інженерно-Будівельному Інституті (курс — будівельні матеріяли). У ці роки О. Повстенко працював на посаді інженера-архітектора в Науково-Дослідному Інституті проектування металюргічних заводів (ГІПРОМЕЗ), на будівлі Харківського Центрального Поштамту, в будівельному відділі Наркомосу України та в проектному відділі Управління Південних Залізниць.

1935 року О. Повстенко переїхав до Києва і працював тут на посаді архітектора Наркомосвіти України. З 1937 р. він був завідувачем Кабінету архітектури та керівником відділу підвищення кваліфікації архітекторів при Республіканському правлінні Союзу Архітекторів України.

З 1939 до 1941 р. Олекса Іванович був членом Наукової Ради Софійського Архітектурно-Історичного Музею, а з 1941 р. —директором цього Музею. Олекса Іванович урятував українську святиню від знищення під час Другої світової війни, а пізніше написав про неї свою цінну монографію. Про героїчний вчинок Олекси Повстенка докладно розповів Леонтій Форостівський у своїй книжці Київ під ворожими окупаціями (Буенос Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1952). На 22 стор. цієї книжки читаємо: ’’Собор св. Софії більшовики теж плянували знищити.

Вже майже перед втечею з Києва на територію городка, де міститься Собор, заїхала автомашина з вибуховими речовинами для мінування. Врятування нашої національної святині маємо завдячувати героїчній відвазі п.О.Повстенка, який не допустив цього злочину, переконавши патріота’ у військовій шинелі (шо мав мінувати Собор) машину з вибуховими речовинами повернути назад.” Коли б не цей відважний і дуже ризиковний у ті часи спротив, то Софійський Собор зазнав би тієї самої долі, що й Успенський Собор Києво-Печерської Лаври. В одному з листів, одержаних О. І. Повстенком від його колишньої секретарки Ніни Булавицької, читаємо таке пінне свідчення: ”Не раз згадую Вас і той день, коли Ви врятували Софію від руїни. Я абсолютно певна, що лише Вам треба завдячувати, що ми не втратили і Софії, бо ж я була чи не єдиним свідком розмови між Вами і солдафоном, який перед відступом Червоної армії прийшов шукати підвалів у Софії. Чи знають за це на Україні і чи Загребельний використав це у своєму творі (хоч і вживаючи зовсім інших загарбників).”

До 1943 року за проектами архітектора О. Повстенка збудовано ряд будинків для шкіл, бібліотек та клюбів у різних містах України: Київ, Харків, Дніпропетрівське, Запоріжжя, Херсон, Умань, Переяслав, Новоград Волинський, Шепетівка.

Найбільше шкільних будинків за проектами О. Повстенка побудовано на Донбасі.

Крім того, О. І. виконав проекти для таких будов: Криворізький і Черкаський педагогічні інститути, Науково-дослідний Інститут педагогіки в Харкові, будови на Південній залізниці, житловий будинок інженерно-технічних робітників у Харкові, проект Харківської Астрономічної Обсерваторії (коло міста Люботина) та інші архітектурні об’єкти.

З 1937 року О. Повстенко брав участь у мистецьких виставках у Києві, Харкові, Одесі й Львові.

За період своєї діяльности на Україні О. Повстенко опублікував чимало праць. Головніші з них такі: Будівельна справа, Курс підвищення кваліфікації робітників, Харків, 1931; Проекти шкіл, В-во НКО УРСР, X. 1932; Проект одно-комплектової иік о ли-семирічки, X. НКО, 1932, Альбом проектів сільськогосподарського будівництва, Держплан, X. 1933; ’’Батьківщина Т. Г. Шевченка в її минулому і сучасному,” Архітектура Радянської України, ч. 2, 1939. Київ; ’’Архітектурні роботи Т. Г. Шевченка,” Архітектура Рад. України, 2, 1939 (співавтор І. І. Машков); ’’Стильові особливості барокко на Україні в 17-18 ст.” . Архітектура Рад. України, 10, 1940; ’’Словник архітектурних термінів.” Цей словник друкувався майже в кожному числі журналу Архітектура Рад. України впродовж 1939-1941 pp.

Про деякі праці О. І. Повстенка були згадки навіть у деяких адянських виданнях останніх років. М. Шагінян у своїй цінній книжці Тарас Шевченко (Москва. ОГИЗ. 1946) на стор. 347 згадує статтю І. І. Машкова і О. 1. Повстенка ’’Архітектурні роботи Т. Г.Шевченка”. Проте в інших, пізніших виданнях праці  М Шагінян немає вже ніякої згадки про використану літературу і про статтю І. 1. Машкова і О.І.Повстенка.

Дві праці О. 1. Повстенка відзначено в київському  академічному виданні: Т.Г.Шевченко. Бібліографія літератури про життя і творчість,том 2. Київ, Видання Академії Наук  УРСР. 1963. На стор. 196 під ч. 2055 зареєстровано статтю про архітектурні роботи Т. Г. Шевченка {АРУ, 2,1939) і статтю ’’Батьківщина Т. Г. Шевченка в її минулому і сучасному” (АРУ, 2, 1939).

’’Словник архітектурних термінів” О. І. Повстенка, друкований в 1939-1941 pp. в Архітектурі Рад. України тепер використовують фахівці-мовознавці в Словнику української мови, що почав виходити в Києві в 1970 р. у виданні Інституту Мовознавства ім. О. Потебні Академії Наук УРСР. У першому томі цього словника (що має вийти в 10 тт.) використано архітектурні терміни О. І. Повстенка з точним зазначенням чисел журналу Архітектура Радянської України, але без зазначення автора ’’Словника архітектурних термінів”. Зокрема використано такі терміни: абака, акант, атланти, барокко, Візантійська архітектура та ін.

З кінця Другої світової війни починається другий період життя й діяльности О.І.Повстенка. За винятком короткого перебування у Львові, де в 1943 р. у Мистецько-промисловій школі О. Повстенко читав курс історії українського мистецтва, весь цей період охоплює роки, коли О. Повстенко жив і працював поза межами України, спочатку в Німеччині, а потім у Сполучених Штатах. Впродовж 1946-1949 pp. О. Повстенко провадив педагогічну роботу в Українському Вільному Університеті, а наукову роботу в Українській Вільній Академії Наук. Одночасно брав участь у мистецьких виставках в Авґсбурзі, Мюнхені, Берхтесгадені та в інш. містах. Слід також згадати, шо в 1944 р. О. Повстенко розробив проект будинку управління електростанції в м. Нітра на Словаччині.

Не зважаючи на дуже несприятливі умови таборового Життя в Німеччині, О.Повстенко невтомно працював над вивченням  архітектурних і мистецьких пам’яток України і в наслідок цієї науково-дослідної роботи опублікував ряд цінних праць. Ще у Львові він надрукував свою статтю ’’Княжий Чернігів” (Наші Дні, 2, 1944). У Німеччині вийшли в світ такі праці О. Повстенка: Київ. Альбом архітектурних пам’яток нашої столиці, Авґсбурґ. 1946; Історичні пляни Києва (у співавторстві з проф. П.П.Курінним), Авґсбурґ, В-во УВАН. 1946; ’’Фрески і мозаїки катедри св. Софії в Києві,” Українське мистецтво Альманах  УСОМ, ч. І. Мюнхен, 1946; ’’Фрески і мозаїки Михайлівського (Дмитрівського) манастиря в Києві,” Українське мистецтво, ч.2, Мюнхен, 1947; ’’Київська катедра св. Софії як оригінальна пам’ятка української національної архітектури,” Укр. Вісті, 92, 17 листопада, Ульм, 1949.

У Німеччині О. І. Повстенко розпочав свою працю над виданням свого курсу Історія українського мистецтва. Перший зошит цієї праці вийшов у видавництві ’’Час” у 1948 р. (Нюрнберґ-Фюрт). На цей перший зошит прихильну рецензію написав проф. Вадим Щербаківський. Відзначивши окремі незначні недоліки, рецензент дав дуже позитивну загальну характеристику цієї праці: ’’Перший випуск праці п. Повстенка свідчить про нього, як про визначну наукову силу. Він є автором цікавим, має у своєму розпорядженні багато наукового матеріялу і то доброго, і, не вважаючи на незвичайно тяжкі обставини, в яких перебуває, робить добре діло. Видно, він має багато енергії і впертости, має здібності й знання, а до того є добрим рисівником, про що свідчать його рисунки”. (Літературно-Науковий Вісник, кн. 2, 1949).

Рецензуючи статтю О. Повстенка ’’Фрески і мозаїки св. Софії в Києві”, надруковану в ж. Українське мистецтво, проф. В.Г.Кричевський підтримав висновки автора статті про місцеве, київське походження пляну й загального вигляду катедри св. Софії, а не про якесь греко-візантійське: ’’Архітект Повстенко в своїй статті підносить твердження, шо ’’конструктивні особливості Київської Софії, як і її архітектурні форми та внутрішня оздоба, хоч і наслідують візантійсько-романські впливи, проте мають своєрідний давньо-український характер”.

Дозволю собі трохи довше спинитися над цим питанням, щоб підтвердити, шо висновок архітекта Повстенка має солідну історичну основу. І от, всупереч іншим дослідникам, які намагалися відшукати первовзір св. Софії і в Царгороді, і в Солуні та в інших містах Візантії, в Болгарії й Грузії, архітект Повстенко вказує, шо ЇЇ первовзір був тут же, в Києві — в Десятинній Церкві. П’ятинавовий плян храму св. Софії з п’ятьма вівтарними апсидами й двома ґалеріями, є повторений, розвинутий і поширений плян Київської Десятинної церкви, яка мала три нави й три апсиди й партерові ґалерії.”

Переїхавши до Сполучених Штатів, О. Повстенко, не зважаючи на виснажливу заробітчанську працю, знаходить час і для своєї наукової та мистецької праці. Самотужки, працюючи на веритайпері, О. Повстенко видає окремими зошитами свою чудову працю Золотоверхий Київ. Автор, сполучаючи в своїй особі фах інженера-архітектора, історика українського мистецтва, хист талановитого мистця-художника, здібності педагога-професора вищої школи, науковця і літератора, — зумів показати всі свої різносторонні здібності у виданні цієї прекрасної праці про високомистецькі пам’ятки столиці України.

З приводу появи перших двох зошитів відомий український учений В.Щербаківський з захопленням писав: ’’Автор книги Олекса Повстенко є вчений архітект і мистецтвознавець, одночасно артист-маляр. Він сам креслить пляни київських церков і подає власні реконструкції, дуже добросовісно й гарно виконані. Накреслені ним різьблені оздоби кам’яних плит на хорах св. Софії, а також орнамент підлоги — роблять сильнее враження. Виклад стислий і науковий... Книга Золотоверхий Київ буде правдивою оздобою кожної бібліотеки, а в кожного українця буде дорогоцінною настільною книгою, якою він може похвалитися перед кожним чужинцем, показуючи йому наочно висоту культури нашої старої столиці, витвір нашого, а не московського народу... Золотоверхий Київ проф. О.І.Повстенка — це розкішний плід його довголітньої праці, великого ентузіязму та глибокої любови до українського мистецтва і української національної справи.” (Визвольний Шлях, 4,1955, Лондон). На закінчення своєї рецензії проф. В. Щербаківський закликає українське громадянство підтримати автора швидкою передплатою.

З захопленням зустрів появу Золотоверхого Києва д-р Д.Бучинський. Ось кілька уривків із його рецензії: ’’Вже само ім’я проф. Олекси Повстенка дає повну ґарантію про високу клясу Золотоверхого Києва, як під оглядом науковим так і мистецьким. Ніяких найменших застережень не залишають ні за читачем, ні за критикою перші чотири зошити, а навпаки, вони ясно говорять, що книга достойна не тільки автора, нашої науки, ... а достойна нашого національного імени. Сам факт, шо автор взявся за видання цієї книги, подивугідний... Багатство ілюстративного матеріялу: пляни, фотографії наших старих рукописів і перводруків, фотографії церков, зразків церковного мистецтва, репродукції старих гравюр, фресок, фотографії мозаїк, орнаментів хрестів — такі чудові й рідкісні, що дійсно годі ними налюбуватися, годі здержати подив до великого мистецького духа наших предків. ... Автор все, що від нього було залежне, зробив. Остання відповідь за нашою громадою”.  (Українська Думка, 30 травня, 1957).

На превеликий жаль, на заклики проф. В. Щербаківського, д-ра Д. Бучинського та інших українська громада не відповіла належно. Через відсутність підтримки, належного числа передплатників і разом з цим відповідних матеріяльних засобів на видання цієї цінної праці автор не зміг видати заплянованих 12 зошитів, видав тільки 5 зошитів.

На запитання, чому О. Повстенко не звернувся до якогонебудь видавництва з пропозицією видати Золотоверхий Київ, він з гіркою посмішкою відповів: ’’Рятувався від еміграційного лихварства.” І далі О.Повстенко розповів, що він звертався до кількох видавництв, але з того нічого не вийшло.

Продовжуючи розмову, сказав: ’’Але буває значно гірше, коли ви вже попалися якомусь видавництву. Здали туди все готовісіньке до друку: тексти кількома мовами, графічні роботи до кожного розділу, кольорові вкладки, кліше тощо.

І от редакція, прибравши все це до рук ще в 1947 році, і не думає про видання книжки. Автор перестав існувати для неї.” На запитання: ’’Кого ж ви маєте на увазі?” — Олекса Іванович відповів: ’’Мова йде про видавництво ’’Українське Слово” в Парижі й про мою працю під назвою Українське національне мистецтво.

Року 1954 у виданні Української Вільної Академії Наук у США вийшла в світ найвидатніша праця О. Повстенка Катедра св.Софії у Києві. Ця велика, солідно опрацьована монографія — плід довголітньої науково-дослідної роботи — вийшла окремою книжкою на 472 сторінки в розкішному і високомистецькому оформленні з 336 ілюстраціями. Текст книжки подано двома мовами-українською й англійською. Автор докладно розповів про історію Катедри св. Софії, про варварське нишення іконостасів та мистецьких цінностей. Аналізуючи архітектурні особливості Софійської Катедри. О. Повстенко доводить, шо плян собору має безпосередньо київське походження. Вузькофаховий характер має третій розділ ’’Обміри, реставрації і наукові дослідження архітектури Катедри св. Софії”. Далі автор подає опис внутрішньої оздоби собору, опис мозаїк і фресок. В останньому розділі подано цікаву історію манастирських будов на подвір’ї собору.

Монументальна праця О.І.Повстенка здобула високу оцінку з боку фахівців і численних рецензентів. Коли президент УВАН у США проф. М.О.Ветухів показав цю розкішно видану книгу своїм колегам у Колюмбійському університеті, то, як свідчить  А. Дражевська, один учений, переглянувши цю книгу, сказав: ’’Якби ваша Академія більш нічого не зробила за увесь час своєї діяльности, то все одно вона цим виданням виправдала б своє існування.” У Бюлетені УВАН (ч. 15, липень 1956) вміщено уривки деяких рецензій на працю О. І. Повстенка. Артур Войс у квітневому числі ’’American Slavic and East European Revue” зазначає, що Катедра св. Софії у Києві тепер вперше висвітлена у докладній науковій праці англійською мовою.

Відомий учений-візантолог Коннет Конант у науковому журналі ’’Speculum” (жовтень 1955) пише, що він у 1935 році був у Києві і докладно ознайомився з мистецькими цінностями Катедри св. Софії. Тепер він розуміє ту велику гордість, з якою Українська Вільна Академія Наук у США показує цю величну українську пам’ятку. К. Конант стверджує, що ’’автор книги правильно зазначає, що на цій величній будові від самого початку був український вплив.”

В журналі ’’Ukrainian Quarterly” С. Гординський написав: ”Це чудова книжка, яка кожного зачарує почуттям прекрасного і буде одночасно відкриттям для наукового світу, бо жодна інша книжка про Катедру св. Софії не містила подібного багатства прекрасно виконаних ілюстрацій”.

Прихильну рецензію написав також Джордж Гамільтон у квітневому числі ’’Russian Revue”.

Які відгуки були на Україні на працю О.І.Повстенка?

Поперше, офіційні радянські чинники були дуже занепокоєні виходом у світ цієї монументальної книги про Софійський Собор у Києві, та ще й англійською мовою. Треба було поспішно протиставити цій праці радянське видання. І от 1960 року у Києві видано книжку М.И.Кресального Софійський заповідник у Києві. Про поспіх цього видання свідчить відсутність покажчика, хронології та переліку ілюстрацій.

Року 1961 на видання книги О. Повстенка Катедра св. Софії з’явився відгук у книзі проф. М.Каргера Древний Киев (т. 2, Москва-Ленинград, стор. 42-48). Проф. М.Каргер, хоч і погоджується з проф. О. Повстенком про споріднення архітектурних  плянів і будівельних конструкцій Катедри св. Софії й Десятинної Церкви, проте він називає Олексу Повстенка ’’воинствующим украинским буржуазным националистом” і зазначає, що книга О. Повстенка має ”злобно-клеветнический характер”.

Про ці відгуки О. Повстенко докладно пише в своїй брошурі Катедра св. Софії у Києві и доля архітектурних пам’яток Великокняжої доби України (Нью-Йорк, НТШ, 1969).

У 1950-60 pp. О. Повстенко опублікував багато статтей в журналі Нові Дні, зокрема такі праці: ’’Золоті Ворота” (Я. Д., ч. 36, 1953),’’Церква св. Андрія Первозванного у Києві” (Я. Д., ч. 50, 1954), а в 1972 р. з’явилася цікава стаття ’’Церква Різдва Христового у Києві на Подолі (церква усипальниця Великого Кобзаря)” (Нові Дні, ч. 267, 1972).

В журналі Нотатки з мистецтва були надруковані такі статті: ’’Мистецька данина Шевченкові у творчості київських графіків” (H. М., 4, 1966); ”3 рідним народом — до вершин рідного мистецтва” (там же, 5, 1966). Заслуговує уваги також стаття О.Повстенка — ’’Лемківщина та її мистецтво” (Свобода, 8-11 червня 1968 та Новий Шлях, 20-27 липня 1968).

О. Повстенко часто виступав із науковими доповідями на наукових конференціях УВАН і НТШ, а також на зборах різних громадських організацій. Згадаймо деякі з цих доповідей. На мистецтвознавчій конференції УВАН в Авґсбурґу О.Повстенко прочитав доповідь на тему ’’Стильовіособливостіісамобутні національні форми барокко України в 17-18 ст.’’(Квітень 1946); на конференції УВАН у Новому Ульмі (1946) виступив із доповіддю ’’Внутрішнє і зовнішнє оздоблення будов і храмів гетьмансько-козацької доби”.

У Нью-Йорку на конференціях УВАН О.Повстенко читав такі доповіді: ’’Архітектура старого Києва” (1950), ’’Українська архітектура в малярській творчості Шевченка” (1964), ”Межигірський Спас у творчості Шевченка” (1966) та інші. У Вашінґтоні на конференціях Групи УВАН О. Повстенко часто виступав із доповідями на мистецькі теми, зокрема про мистецьку творчість Т. Г. Шевченка: ’’Чигирин і Суботів у поетичній і малярській творчості Т. Г. Шевченка” (1967), ’’Шевченкова ’’Мальовнича Україна” (1968).

У Нью-Йорку на урочистій науковій конференції НТШ О.Повстенко виступив із доповіддю на тему ”930-ліття катедрального храму Київської св. Софії і доля архітектурних пам’яток великокняжої доби України” (1968). Цю доповідь видано окремою брошурою у виданні НТШ. У Вашінгтоні в Осередку НТШ він прочитав доповідь ’’Саркофаг Великої княгині Ольги” (1969). Цю доповідь також у скороченому вигляді надруковано в ж. Нові Дні (січень, 1970). Згадані доповіді — це тільки невелика частина численних виступів О. І. Повстенка на наукових засіданнях та конференціях.

У Сполучених Штатах проф. О. Повстенко виготував 1956 р. архітектурний проект Храму св. Симона в Парижі. Цей проект —українське барокко з гетьмансько-козацької доби. О. Повстенко пожертвував увесь належний йому гонорар (750 дол.) на побудову цього храму. Ще раніше — 1949 року — проф. О.Повстенко разом із архітектором Ю. Корбіним виготував проект Катедри Пресвятої Тройці у Вінніпезі.

За проектом О. Повстенка виконано також іконостас Української Православної Церкви св. ап. Андрія Первозванного у Вашінґтоні.

Проф. О. Повстенко був не тільки архітектором-інженером, не тільки автором багатьох архітектурних і мистецьких проектів, не тільки видатним істориком українського мистецтва, зокрема  церковного мистецтва, а ще мистцем, що створив багато прекрасних ориґінальних картин. Мистецькі твори О. Повстенка демонструвалися на багатьох мистецьких виставках у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Авгсбурзі, Мюнхені, Берхтесгадені, Карсфельді, Баден-Бадені, Нью-Йорку, Філядельфії та у Вашінґтоні.

Мистецька спадщина О. Повстенка — це окрема велика тема для поважної наукової розвідки.

Така була велика й різностороння діяльність проф. О.Повстенка, дійсного члена Української Вільної Академії Наук і Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка.

Не зважаючи на дуже несприятливі умови для творчої й наукової праці, Олекса Повстенко зробив дуже багато. Він був людина скромна, не любив ніякої самореклями, не гнався за славою, за похвалами критики. Бували випадки, коли деякі рецензенти, вихваляючи найвидатнішу працю О. Повстенка про Катедру св. Софії у Києві, не згадували імени автора цієї прекрасної книги і цим, може без усякої упередженої злої думки, безперечно ображали автора. Але О. Повстенко не звертав на це уваги. Для нього важлива була не власна слава, а цінні наслідки його праці. Не гнався О.П. і за грошима. Багато, дуже багато годин, призначених йому на відпочинок, на поліпшення здоров’я, він потратив на громадську роботу, на писання своїх наукових і науково-популярних праць, статтей для журналів, на підготування доповідей — і за це він не одержував ніякого гонорару, ніякої винагороди. Зокрема багато зробив О.Повстенко для Української Церкви, опрацьовуючи багато архітектурних проектів церков та іконостасів.

Ця надмірна додаткова праця, громадська праця поруч із обов’язковою заробітчанською працею, передчасно виснажила сили й призвела до тяжкої хвороби. Духовні сили були міцні, але фізичні сили занепадали. І немов передчуваючи неминучий кінець, Олекса Іванович в останні роки свого життя виявляв особливо велику творчу енергію, намагаючися за всяку ціну виконати намічені пляни. Перед ним стояли великі й відповідальні завдання закінчити розпочаті й виконати нові архітектурні проекти в Капітолії. І одночасно перед ним стояли відповідальні завдання його творчої наукової і мистецької праці для української національної культури: треба остаточно підготувати до друку вже майже готову монографію про Михайлівський манастир у Києві, треба видати підготовану працю про архітектурні пам’ятки України-Руси, про гетьмансько-козацький стиль барокко, треба видати словник української архітектурної термінології. Ці пляни залишились невиконані...

Але ж те, шо встиг зробити О. І. Повстенко, становить великий вклад в українську національну науку і культуру, великий вклад і в загальнолюдську культуру.

Джерело:  Петро Одарченко. О. Повстенко — архітект і мистецтвознавець // Сучасність, вересень 1973, Ч. 9 (153)