Алла ІЛІНГ Повернуте ім'я - Оскар ГАНСЕН: До історії приватного збирання в Києві

24 березня 2016

Стаття присвячена видатному київському колекціонеру О.Гансену, зібрання якого налічувало більше 2000  творів живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва  та більше ніж півтори тисячі книг. В ньому знаходилися твори  західноєвропейських, українських, російських та польських митців.

Останнім часом усе більший інтерес дослідників викликає історія музейних колекцій, історія побутування пам'ятників і, звичайно, історія приватного збирання, що на сьогоднішній день тільки починає складатися з окремих імен і зібрань.

Ми намагаємося хоча б умоглядно відновити склад розсіяних часом колекцій Києва і повернути їм втрачені імена.

Знані київські збирачі та їх колекції широко відомі - це родини Терещенків, Ханенків[1]. .Але й сьогодні, проте, залишаються імена, забуті в силу тих чи інших причин. Причому мова йде не про другорядних збирачів, а про особистості, що відіграли значну роль в історії вітчизняного колекціонування. До їхнього числа можна на повній підставі віднести київського збирача Оскара-Германа Германовича Гансена, ім'я якого довгий час було в забутті, незважаючи на те, що його колекція (частинами) органічно увійшла у відомі музейні зібрання України: Національний музей історії України, Національний художній музей України, Київський музей російського мистецтва, Державний музей українського народного декоративного мистецтва України, Музей мистецтв імені Б. і В.Ханенків, Сумський художній музей, Одеський музей західного і східного мистецтва.

У літературі, присвяченій музейним колекціям України, їх формуванню, а також діяльності збирачів-меценатів ім'я О.Гансена іноді лише згадується [2].  У пропонованій публікації вперше наводяться біографічні відомості,  повне ім'я О.Гансена; склад його зібрання.

На жаль, ми мало знаємо про Гансена-людину. Відомі його батько - Герман Гансович, а також два брати - Карл (лікар) і Герман. Вони володіли на загальних правах власності будинком у Петрограді по Невскому проспекту, № 26-16 і Малой Конюшенной вулиці (був проданий у 1916 р.). У цьому будинку знаходилися квартири Оскара і Германа Гансенів.

У м.Сумах проживала мати О.Гансена (у власному будинку), можливо, зі своєю сестрою (?) Оленою Августівною Сумовською, вдовою інженера шляхів сполучення. З нею Гансена зв'язували не тільки родинні, але й ділові стосунки - вона була директором-розпорядником правління Товариства Велико-Бобрикського цукробурякового заводу.

З 1907 по 1909 р. Гансен - член ревізійної комісії, а з 1909-го - директор правління Товариства Бєлгород-Сумської залізниці. Одночасно він виконував обов'язки директора правління Велико-Бобрикського цукробурякового  заводу, для якого в 1915 р. купив у повну власність цукроварню   при селі Рубіжне Харківської губернії.

О.Гансен був приписаний до петроградського купецтва та стояв  на обліку в державному ополченні по першому розряду.

У грудні 1914 р. призивався на дійсну військову службу і був від неї звільнений - як директор правління Товариства Бєлгород-Сумської залізниці. З обов'язку служби бував у Сумах, Бєлгороді й с.Великому Бобрику Сумського повіту Харківської губернії.

Оскар Гансен - потомствений почесний громадянин, дійсний член Товариства домовласників м.Києва і його передмість (володів будинками та земельними ділянками в Києві - по Виноградній, 18; Столипінській, 35; Фундуклеївській, 68; 3-їй дачній лінії, [4]). Проживав у Києві за адресою Велика Підвальна, 14а, кв.5.

Гансен займався благодійною діяльністю: у 1915 р. у Сумському шпиталі Червоного хреста утримував ліжка свого імені; фінансував польську друкарню в Києві (Хрещатик, 38). Виступав як меценат: у 1911 р. передав у дарунок Львівському міському промисловому музею твір декоративно-прикладного мистецтва - дерев'яну скриню ХУІ століття, декоровану алегоричними й орнаментальними мотивами. Директор музею в листі-подяці завіряв Гансена, що цей витвір мистецтва перебуватиме в постійній експозиції, і на етикетці буде зазначене ім'я дарувальника. Відомо його листування і з цим музеєм:   обговорювалися питання поповнення музейного зібрання і можливості придбання експонатів для музею О.Гансеном [3].

Поляк за походженням, Оскар Гансен належав до торговельно-промислових кіл, кращі представники яких починають у II половині ХІХ ст. активну збиральницьку  й  меценатську діяльність. З одного боку, це було надійним розміщенням капіталу, а з другого боку - своєрідною пристрастю, любов'ю до мистецтва, природним хистом розпізнавати справжнє та цінне.  Підтвердженням цьому є колекція Гансена,  яка , збиралася упродовж  багатьох років у  Петербурзі, Києві, Москві й, можливо, Польщі.

На щастя, ми досить багато знаємо про колекцію Гансена. Збереглися “Альбом світлин  інтер'єрів будинку О.Г.Гансена (Київ. 1914), “Альбом  світлин зібрання О.Гансена (Київ, 1915); описи колекції по кімнатах і вітринах 1920 р. і 1921 р. (практично “сліпі” - стосовно  творів декоративно-прикладного мистецтва) [4]. . І ми у змозі , деякою мірою реконструювати основну частину його колекції.

Зібрання О.Гансена свідчить про його прагнення створити цілісний образ часу: він доповнював живопис сучасними йому графікою, скульптурою, меблями, “художнім предметом” (порцеляна, фаянс, майоліка, скло), тканинами і навіть зброєю, мундирами, орденами й медалями, мініатюрою, виробами з бісеру, бронзою.

Приголомшує розмах діяльності невтомного збирача, його захопленість старовиною у всіляких її проявах.

Без сумніву, колекція Гансена була зібрана завдяки знанням, смаку, чуттю й удачі її власника. Експонати охоплювали тривалий період історії європейського мистецтва і мали явно музейний характер. Саме такий “музейний підхід” до колекціонування диктував поліфонізм і всеосяжність. Адже музей у розумінні Гансена - підсумок всіх історичних епох і стилів, що характерно для розуміння  історії людьми ХХ століття. І це дуже показово, тому що О.Гансен як колекціонер цілком і повністю належав до плеяди молодих збирачів нового типу, що згуртувалися навколо часописів “Мир искусства” і “Старые годы”. Звідси  пильна увага  насамперед, до творів графіки (особливо до різних технік гравюри) і декоративно-прикладного мистецтва; інтерес до предметного середовища, відтворення узагальнено-художнього образу часу.

Але слід особливо підкреслити, що його уподобання були пов'язані насамперед із прикладним мистецтвом. І завдяки таким збирачам, як Гансен, на початку ХХ ст. предмети декоративно-прикладного мистецтва перетворюються у твори мистецтва, гідні колекціонування поряд з живописом і графікою. Починається їх наукове вивчення як повноцінних, самодостатніх творів, а не як ужиткових витворів. Фахівці складають каталоги, систематизують зібраний матеріал [5]. .У зібранні Гансена раритети прикладного мистецтва сусідили з рядовими пам'ятниками побутової культури.

Він володів кращою в Росії колекцією фаянсу Києво-Межигірської імператорської фабрики, що з вичерпною повнотою дозволяла простежити історію розвитку цього керамічного центра [6]. .Зібрання Гансена було добре відомо фахівцям, що багато писали про декоративно-прикладне мистецтво. Так, М.Ротштейн на окремому відбитку своєї статті “Фаянс заводу Поскочина” (надрукована у часописі “Старые годы” [7].) написав: “Г. Оскару Гансену, собравшему прекрасную коллекцию фаянса Киево-Межигорского завода, от автора этой заметки на память. 9 августа 1911. Красное Село”.

У нього було велике та цінне зібрання російської, української та західноєвропейської порцеляни, представлене виробами Імператорського порцелянового заводу так званого “виноградівського” періоду, заводів Гарднера, Попова, Миклашевського, Барановки, Корца, Белотіна, Городниці, Неборова, рідкими виробами фабрик Бельведер і Прушков; Мейсена, Севра, Берліна, Копенгагена. Він придбав на Імператорському порцеляновому заводі популярну на рубежі століть серію фігур “Народи Росії”, виконану за моделями П.Каменського [8]..

У його колекції був знаменитий “Бібліофіл” [9] заводу Миклашевського, і саме Гансен уперше під такою назвою, що ввійшла потім в історію мистецтва, експонував його на виставці в 1915 р.

Він володів цікавими зразками майоліки: Італії (ХУ-ХУI ст.), Росії (Гжель, ХУШ ст.), фаянсу ХУП-ХIХ ст. (Голландія, Англія, Франція),  зібрав велику колекцію скла ХУП- ХIХ ст. (українського, російського і польського виробництва) [10]. .Меблі були представлені знаними виробами данцигських майстрів ХУП ст. Колекція включала зразки тканин, серед яких виділялися золототкані та шовкові, так звані “слуцькі” пояси [11]. ; “бісерного” рукоділля; “церковного начиння”, мініатюрного портрета.

Проте Гансен постійно поповнював свою колекцію творами живопису, графіки і скульптури, створеними майстрами різних країн і художніх шкіл у різні історичні періоди. Він мав твори видатних художників - перелік тільки деяких імен підтверджує найвищий художній рівень зібрання. У західноєвропейській частині колекції були гравюри А.Дюрера (“Св.Хома”, “Св.Павло”, “Мадонна”, “Христос у Гефсиманськом саду”), офорти Рембрандта (“Христос і Самаритянка”, “Євреї в синагозі”, “Відродження Лазаря”), гравюри англійських художників (Д.Уокера, Т.Райта, С.Тейлора, К.Тернера), картини С.Конинка (“Пейзаж”), Я.ван Гойена (“Пейзаж”), Я.Фейта, Ж.Верне (“Рибалки з неводом”). Серед скульптурних творів виділялося мармурове погруддя імператриці Марії Федорівни роботи Б.Торвальдсена [12].. Російський розділ складали живописні та графічні твори Ф.Рокотова (“Портрет”), П.Ротарі (“Портрет невідомої” [13]), Г.Сердюкова (“Портрет невідомої”. 1774 [14]), І.Лампі (“Портрет імператриці Марії Федорівни”), В.Боровиковського (“Портрет імператора Павла І [15].), П.Федотова (“Портрет військового”, “Жіночий портрет” [16]), І.Айвазовського (“Буря на морі”), О.Саврасова (“Сплавна ріка”. 1868), О.Харламова (“Причісування”. 1913), А.Васнецова (“Осіннє лисття”. 1908), М.Неврева (“Дід Василь”. 1858 [17]), В.Сєрова (“Портрет княжни Волконської”), І.Левітана (пейзажі), М.Нестерова (“Голова старого”, пейзажі [18]),К. Юона, А. Рилова, картина маловідомого художника М.Рославлєва (“Дівчина за шитвом”. 1853 [19]), Сем.Щедріна (“Пейзаж”, сепія), І.Крамського (“Портрет художника П.Мартиновича”. 1876  [20]), велика колекція гравюр [21].  В окрему групу можна виділити твори українських художників та мистців, зв'язаних з Україною (багато хто з них жив та працював у Києві): К.Трутовський, В.Орловський, М.Бурачек, М.Пимоненко, О.Мурашко, Т.Дворніков, А.Маневич, Г.Нарбут, Ф.Шаврин, М. Яровий,Г.Крюгер-Прахова, С.Світославський, С.Виноградов,  Е.Вжещ, В. Котарбинський [22].

Великий розділ колекції складали твори польського мистецтва, польської зброї, військових мундирів, орденів і медалей польської армії. Гансен  купував як окремі твори, так і цілі колекції. Відомо, що в Москві у капітана Б.Киносевича (Садовники, 62) він купив велику колекцію польської зброї, мундирів, орденів (була оцінена в 6 тис. карбованців). Польська частина колекції відрізнялася найбільшою повнотою і давала  можливість простежити основні етапи розвитку мистецтва в цій країні. У зібранні Гансена були живописні та графічні твори найвідоміших художників Польщі: Ж.Олешкевича (“Портрет Игнеса де Гельда”. 1816), М.Залеського (“Вид Варшави” [23]), А.Піотровського, Т.Павловського, Л.Вичулковського, Ю.Коссака, Ф.Рушица, Я.Станіславського (близько 100 творів), Ф.Костшевського, Т.Аксентовича, С.Филипкевича, Ю.Фалата, З.Розвадовського, Г.Пілатті; колекція малюнків О.Орловського [24].

Багато творів для своєї колекції Оскар Гансен купував безпосередньо у художників. Для цього були потрібні не тільки грунтовні знання, а ще й природні здібності - чуття, смак. І він вважав, що кращою школою стане спілкування із сучасними художниками, відвідування їхніх майстерень. Він був особисто знайомий із С.І.Світославським, Я.Станіславським, Е.К.Вжещем, М.В.Нестеровим, В.О.Котарбинським, Г.І.Нарбутом; знаними фахівцями-мистецтвознавцями Г.К.Лукомським, М.О.Макаренком, Ф.Л.Ернстом, Д.М.Щербаківським, колекціонерами Б.І.Ханенком, О.Н.Терещенко.

У зібранні Гансена були унікальні пам“ятки масонства: масонські знаки, ритуальні предмети та ордени, що загалом близько 100 експонатів. Серед них були відзнаки Великої правлячої ложі “Астрея”, ложі “Олександра Добродійності до коронованого Пелікана”. Подібні матеріали рідкісні для приватних колекцій [25].

Особливо слід відзначити книжкове зібрання Гансена, що доповнювало художню колекцію. У його бібліотеці було дійсно чимало раритетів- одне з перших видань Вольтера [26], “Софієвка” С.Трембецького [27], піднесена імператору Олександрові І , а також добірка книг і періодичних видань по мистецтву, підібраних зі знанням справи; архівні документи.

Своїй всеохоплюючій пристрасті Гансен віддавав час дозвілля і займався не тільки пошуками унікальних творів, але і їх вивченням, систематизацією - він виступав як учений-мистецтвознавець . Відома його дослідницька робота “Межигірські клейма”, надрукована в 1911 р. у часописі “Искусство, живопись, графика и художественная печать” [28]. Це був перший марочник фаянсу Києво-Межигірської імператорської фабрики.

Гансен брав активну участь у виставочній діяльності. Був експонентом і одним з організаторів  значної і дуже цікавої виставки: “На користь київського відділу Товариства допомоги бідним сімействам поляків, що беруть участь у війні, і польському населенню, що бідує, постраждалому від воєнних дій”, улаштованою весною 1915 р. з ініціативи київського відділу Петроградського товариства допомоги полякам - жертвам війни. І не випадково така акція була проведена саме в Києві. У цей час він стає важливим центром “польської суспільної, культурної і ділової активності” [29].. Виставка майже повністю була складена з приватних київських колекцій. Вона супроводжувалася ілюстрованим каталогом [30], у якому зазначалося, що колекція Гансена стала “головною базою виставки”. Виставочні розділи кераміки, меблів, скла, тканин і гравюр практично складалися з творів його колекції.

Гансен був членом комітету виставки, займався її організацією, виконував “чорну роботу”, “усю художню частину виставки взяв на себе”. Завдяки цій виставці київська громадськість уперше познайомилася з творами польського мистецтва з приватних зібрань Києва.

Про ставлення Гансена до різних частин своєї колекції свідчить  страховий поліс на період 1915-1916 рр. (страхове товариство “Саламандра”), у якому він страхує “меблі й різне інше майно, бронзові, мармурові та інші речі , польські ордена і військову зброю, різні порцелянові предмети різних колекцій і заводів на суму 210 тисяч карбованців” [31].

Настає 1917 рік. У Києві декілько разів змінюється влада, що, поза всяким сумнівом, було далеко О.Гансену. Руйнується звичний  світ, але в збирача є мета- не дати загинути колекціє, адже він добре розумів її цінність і значущість. Гансен починає поступово пакувати експонати і по можливості вивозити їх з Києва. Саме  таким чином частина колекції в 1918 р. потрапила до м. Сум і була згодом знайдена в приватному будинку (у шухлядах) першим директором Сумського художнього музею Н.Х.Онацьким. Завдяки цій знахідці (за деякими даними близько 4 тисяч творів живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва) у Сумах створюється художній музей.

Наприкінці лютого 1919 р. у Києві остаточно встановлюється радянська влада. У Гансена з'являється реальна можливість зберегти колекцію. Він виступає ініціатором створення музею на її основі, а 14 червня 1919 р. одержує охоронний лист.

Я процитую цей унікальний, чудом збережений документ: “Відповідно до розпорядження Вукопмс [32] III Державний музей, заснований О.Г.Гансеном (В.Підвальна, 14, кв. 5), перебуває під охороною Вукопмс та у веденні Спеціальної комісії з пристрою музею, і тому його майно, а саме: картини, меблі, килими, порцеляна, стародавня зброя - як холодна, так і вогнепальна, гравюри та інше ніяким реквізициям не підлягають, а  приміщення музею не може бути зайнято а ні для військових, а ні для суспільних потреб. Обшукувати всю квартиру 5, хто б то не був,без належного письмового повноваження Вукопмса, безумовно, забороняється” [33].

У 1919-1920 рр. Гансен разом з Ф.Л.Ернстом, Д.М.Щербаківським займається порятунком творів мистецтва, що залишилися в Києві  [34].

23 червня 1919 рр. виходить спеціальний Декрет Ради народних комісарів України, згідно з яким колекція О.Г.Гансена націоналізується поряд із найзначнішими художніми збірками Києва: Київським художньо-промисловим і науковим музеєм і колекцією Б.І. і В.Н.Ханенків. Вони одержують офіційний статус державних музеїв і відповідні назви: Перший державний музей, Другий державний музей і Третій державний музей (колекція О.Гансена). У створенні останнього, складанні описів експонатів брав безпосередню участь його колишній власник. Збережені описи цього музею підписані О.Г.Гансеном, деякі предмети в списках (в основному, меблі) відзначені як його власність. Він зберіг частину квартири за собою і проживав там разом із дружиною Ганною Степанівною.

Експозиція музею займала 7 кімнат, у цій же квартирі жив учений хранитель (займав 2 кімнати) - спочатку М.О.Макаренко, потім А.Х.Середа. Директором музею був призначений А.В.Вінницький, доглядачем - Броніслава Сарасек. У цей час у музеї знаходилося близько 2000 творів живопису, графіки та декоративно-прикладного мистецтва і 1695 книг. При Третьому державному музеї був створений музейний фонд. Експонати музею були показані на виставці “Українська старовина” у 1921 р. в Першому державному музеї.

У 1919 р. відомий художник-графік Г.Нарбут створив для О.Гансена екслібрис [35] і зумів відтворити в ньому  своєрідний світ захоплень Гансена: зображена гжельська майоліка ХУШ ст., сувої, фоліанти, силует-мініатюра ХУШ ст., гутний штоф, зворотний бік картини, масонські знаки, а у центрі, можливо, як символ всього зібрання, на постаменті - порцелянова ваза епохи ампір.

Існував цей музей недовго. Вже в 1921 р. Він був розформований (можливо, це було пов'язано з від'їздом Гансена з Києва), і вся  колекція за рішенням комісії у складі М.О.Макаренка, С.К.Глеваського, А.С.Дахновича, С.І.Сандальжи, А.Х.Середи і Ф.Л.Ернста [36] переводиться у 1922 р.в приміщення  створеної Київської картинної галереї (нині Київський музей російського мистецтва), а згодом розподіляється по різних музеях Києва  залежно від їх профілю. Частини зібрання передаються:  у Київський музей західного і східного мистецтва (1957 р.) [37],   в Одеський музей західного і східного мистецтва (1958 р.) [38], окремі твори (по одному, два) майже в усі музейні установи України.

Таке поняття, як “колекція Гансена”, практично зникає з музейного ужитку. В інвентарних книгах і каталогах музеїв України [39] твори з цього зібрання значаться (до сьогодення),  як такі, що надійшли в 1920-і роки,  в кращому випадку  вказується Третій державний  музей, або Київський музей російського мистецтва.

Ім'я О.Г.Гансена на довгі роки іде в забуття. Багато фактів його біографії так і залишаться нез'ясованими, але, незважаючи на це, в наш час нарешті  колекція знаходить ім'я свого творця.

Пошук матеріалів про Гансена та його колекцію продовжується і, як нам бачиться, було б природнім об“єднати зусилля музейних працівників України і підготувати виставку - публікацію частини тієї великої колекції, що збережена . Зібрані разом твори з музеїв України об'єднає їхня приналежність до колекції Гансена.

В історію збирання на Україні повертається ще одне ім'я - Оскар-Герман Германович Гансен.

ПРИМІТКИ:

1. Три покоління колекціонерів і меценатів родини Терещенків: Никола Артемійович (1819-1903), Федір Артемійович (1832-1894), Іван Николович (1854-1903), Олександр Николович (1856-1911), Ольга Николівна (1862-1945 (?), Михайло Іванович (1886-1956), Богдан Іванович Ханенко (1849-1917), його дружина Варвара Николівна (1852-1922), уроджена Терещенко. Див. літературу: Факторович М.Д. Колекціонери Терещенко // Збірник наукових повідомлень Київського музею російського мистецтва. - Київ, 1992. с. 81-96; Ковалинський В.В. Меценати Києва. - Київ, 1998; Матеріали науково-практичної конференції  до 150-річчя з дня народження Богдана Івановича Ханенка, мецената, колекціонера, фундатора музею. - Київ, 1999.

2. Ковалинський В.В. -С. 291, 292, 307; Каталог картин: Київська картинна галерея. - Київ, 1928. -С. 7; Російське й українське мистецтво ХУШ - поч. ХХ ст: Каталог Сумського художнього музею. - Суми, 1991. С. 3; Крутенко Н. Ханенки // Пам”ятки України. - 1996. №3-4.- С.70; Ковтанюк Н., Шовкопляс Г. Скарбниця історичної пам”яті України // Київська старовина. - 1999. - № 4. - С. 71.

3. Львівський міський промисловий музей був створений у 1874 р. Листування О.Гансена з музеєм (польською мовою) і всі біографічні матеріали про нього були люб'язно надані автору для ознайомлення приватною особою, Київ.

4. Бібліотека Київського музею російського мистецтва (далі КМРМ); Архів КМРМ, оп. 1, од .зб. 8, л. 190.

5. Каталог музея Императорского фарфорового завода, основанного на теперешнем его местонахождении в 1744. - С.-Петербург, 1890; Каталог русского фарфора и фаянса коллекции А.В.Селиванова. - Владимир, 1906; Каталог русского фарфора коллекции Н.А.Лукутина. - М., 1901; фарфор из собрания К.А.Сомова. - С.-Петербург, 1913; Лазаревский И.С. Собрание фарфора А.В.Морозова // Столица и усадьба. - 1916. - № 64-65. - С.8-11.

6. Києво-Межигірська фаянсова фабрика. - Київ, 1911; Виставка фаянсових та порцелянових виробів Києво-Межигірської фабрики. - Київ, 1925; Онацький Н. Мижигірський фаянс.-Суми, 1931.

Фабрика була заснована в 1798 р., офіційно перестала існувати в 1877 р. Фаянс Києво-Межигірської фабрики з колекції Гансена знаходиться в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва України та Сумському художньому музеї (далі- СХМ).

7. Ротштейн Н. Фаянс завода Поскочина // Старые годы. - 1911. - № 6. - С. 17-21.

8. Каменський Павло Павлович (1858-1923) автор моделей серії, що випускалася в 1907-1917 рр. Розпис виконаний художницею М.Герцик. У КМРМ знаходиться 20 фігур (Ф-75-80; 1001-1014).

9. Завод Миклашевського. Волокітін. Чорнильниця “Бібліофіл”. 1840-і - 1850-і рр. Порцеляна, надглазурний розпис. Шарж на французького романіста Шарля Нодье (1780-1844), виконаний карикатуристом Бенжеменом Рубо і ставший основою для порцелянової чорнильниці. Знаходиться СХМ (К-821). Відомо 7 порцелянових скульптур. Див. Петрякова Ф.С. Українська художня порцеляна. - Київ, 1985. - С. 157, 198.

10. Частково збереглися і знаходяться в КМРМ,  Державному музеї українського народного і декоративного мистецтва України, СХМ.

11. Золоткані пояси, що побутували в Україні у XVIII - XIX ст.Мода на них прийшла з мусульманського Сходу в 1740-і рр. Відомі центри виробництва: мм. Слуцьк, Броди, Станіслав, Краків.

12. Знаходиться в колекції Музею мистецтв імені Б. і В.Ханенко. Нова атрибуція: автор Раух К.-Д. (129-ск).

13. До 1941 р. знаходився в КМРМ: Ротарі П. Портрет невідомої. 1756. П.,о. 54,5 х 45. Див. Каталог творів КМРМ, втрачених у роки Великої Вітчизняної війни. - Київ, 1994.-С. 125.

14. До 1941 р. знаходився в КМРМ: Сердюков Г. Портрет невідомої (Шубиної ?). 1774. П.,о. 83 х 68. Див. Каталог.- С. 130.

15. Знаходиться в СХМ.Боровиковський В.Л. Портрет Павла І. 1796. П.,о. 80,3 х 64. Ж-1. Див. Російське й українське мистецтво ХУШ - поч. ХХ ст. Каталог СХМ. - Суми, 1991. - С. 5.

16. До 1941 р. знаходилися в КМРМ: Див. Каталог -С. 98.

17. Знаходяться в СХМ: Харламов О.О. Причісування (Дві сестри). 1913. П.,о. 52,5 х 40. Ж-83. Васнецов А.М. Осіннє лисття. 1908. П.,о. 124,5 х 178,5. Ж-180 

Неврев М.В. Дід Василь. 1858. П.,о. 83,7 х 67,2. Ж-235. Див. Каталог СХМ.- С. 5,9,15.

18. У КМРМ знаходяться слідуючі роботи М.В.Нестерова З колекції Гансена: Ріка. 1915. Етюд. П. на к.,о. 29 х 33. Ж-505  Будиночок над рікою. П., о. 20 х 32,5. Ж-221У СХМ: Пейзаж з рікою. 1911. П.на к.,о. 18,5 х 30,7. Ж-351

19. До 1941 р. знаходився в КМРМ: Рославлєв М.П. Дівчина за шитвом. 1853.  П.,о. 95,5 х 79,5. Див. Каталог.- С.124.

20. Знаходиться в КМРМ: Крамськой І.М. Портрет П.Мартиновича. 1876. Пап., акв. 30 х 22. Рг-54

21. Деякі гравюри знаходяться в КМРМ: Рг-524, 622, 653, 705, 706, 707, 3788.

22. У колекції Гансена було понад 50 творів С.Світославського; графічні аркуші рано померлого талановитого художника Федіра Шаврина, що навчався у Київській рисувальній школі М.Мурашка.

23. Знаходиться в КМРМ, як твір невідомого художника (Ж-434).

24. Деякі твори О.Орловського знаходяться в КМРМ і СХМ; до 1941 р. знаходилися в КМРМ. Див. Каталог.- С. 109, 174.

25. Колекція масонських рукописів знаходилася в Московському Румянцевському музеї. Див. Соколовская Т. Капитул Феникса: Высшее тайное масонское правление в России (1778-1822) - Петроград, 1916.- С. 9.

26. Voltaire “La Pucelle  D’Orleans etc”. 1740

27. С.Трембецький “Sophiowka poem. Trad. P. C. d. Lagarde”. 1815

28. “Искусство, живопись,  графика и художественная печать”. - 1911 - № 6-7. - С. 271 - 273.

29. Рудик Г. Польське культурне середовище в Києві на початку ХХ ст. Див. Образ епохи: культурне середовище Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Київ, 1995. - С. 138-140.

30. Иллюстрированный каталог выставки картин и произведений старинного искусства, устроенной киевским отделом Общества вспомоществования бедным семьям поляков, разоренных войной (предисловие Н.Бурачека). - Київ: издание комитета виставки, 1916.

31. Відомості люб'язно надані автору  приватною особою, Київ.

32. ВУКОПМС - Всеукраїнський комітет охорони пам'ятників мистецтва і старовини.

33. Архів КМРМ, оп. 1, од.зб. 2, л. 1

34. Щоденник Ф.Ернста 1919-1920 рр. // Пам”ятки України. - 1993. - № 1-6. - С. 130, 132, 134.

35. Знаходиться в Національному художньому музеї України. У 1919 р. Г.Нарбут очолював комісію з організації П Державного музею в Києві. Див. Белецький П. Г.Нарбут. - Л., 1985. - С.172. Відтворений: Георгій Нарбут: Альбом. - Київ, 1983. - С.76.

36. Архів КМРМ. 1922 р. Оп. 1, од.зб. 9, л.15.

37. Архів КМРМ. 1957. Оп. 1, од.зб. 573, л.9. Було передано 93 експоната  західноєвропейської порцеляни і 18 - скла.

38. Архів КМРМ. 1958. Оп. 1, од.зб. 594, л.54. Було передано 322 експоната: порцеляна, фаянс, скло.

39. Російське й українське мистецтво ХVIII-поч. ХХ ст.: Каталог СХМ, - Суми, 1991; Західноєвропейське  мистецтво: Каталог СХМ. - Суми, 1991; Київський державний музей західного та східного мистецтва: Каталог. - М., 1961.

 

Джерело:  А. Ілінг.  Повернуте ім'я - О.Гансен: До історії приватного збирання в Києві  // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 9. — С. 43-53.