Сергій КОТ Радянська евакуація українських музейних цінностей на території УРСР під час Другої світової війни в контексті проблем повернення та реституції втрачених культурних надбань

17 квітня 2016

Аналіз подій 1941 р. свідчить про те, що реальні обставини евакуації культурних цінностей значно відрізнялися від визначених директивами схем.


 

Перш за все, є цілком очевидним, що вивозити музейні цінності, архівні та бібліотечні фонди не встигали. У багатьох випадках в радянських органах управління на місцях панували розгубленість і збентеження. Це особливо позначилося на ефективності першочергових заходів по евакуації в наближених до західного кордону областях УРСР. Внаслідок швидкого просування німецьких військ взагалі не були евакуйовані і повністю залишились на окупованій території фонди музеїв дев’яти областей України: Вінницької, Волинської, Дрогобицької, Житомирської, Кам’янець-Подільської, Львівської, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької. Для вирішення завдань евакуації культурних цінностей з центральних, східних та південних областей республіки було ще достатньо часу. Проте і тут виникали труднощі як об’єктивного, так і суто організаційного та суб’єктивного характеру.
Зокрема, детальний розгляд обставин вивезення музейних фондів вказує на той факт, що за визначених організаційних засад евакуації, відповідальних працівників Наркомату освіти УРСР та Управління у справах мистецтв при РНК УРСР було практично усунуто від безпосередньої участі в керівництві вивезенням культурних цінностей та здійсненні контролю за переміщенням експонатів. Вони опинилисяв ролі бездіяльних статистів. Це ж стосувалося і місцевих органів даних установ.
Тому переважній більшості співробітників музеїв доводилося на місцях самостійно вирішувати усі організаційні питання, щоб врятувати найцінніші фонди. А це було не тільки надзвичайно нелегкою і копіткою організаційною справою, але й виснажливою фізичною роботою. Адже вага багатьох музейних експонатів перевищувала десятки кілограмів, а вага укомплектованих ними ящиків – два центнери, а іноді й більше. Як правило, і самі ящики та тюки музейні співробітники виготовляли власноруч. Тож, фактично, вся праця повністю лягала на плечі співробітників музеїв, яким доводилося брати участь ще й у безпосередніх вантажних роботах.

Як факт необхідно констатувати, що в більшості населених пунктів, де були музеї, взагалі не було вжито ніяких заходів для евакуації історичних та художніх цінностей. Зокрема, за даними Всесоюзного комітету в справах мистецтв при РНК СРСР, з території УРСР частково евакуйовано було фонди лише 10 художніх музеїв з 1831. На окупованій території повністю залишилися фонди художніх музеїв таких міст, як Донецьк, Миколаїв, Херсон, Лебедин, Бердянськ, Софійського історико-культурного заповідника в Києві та ін. Не були вивезені також фонди більшості обласних та районних музеїв системи Народного комісаріату освіти УРСР.

Джерело:  С. Кот   Радянська евакуація українських музейних цінностей на території УРСР під час Другої світової війни в контексті проблем повернення та реституції втрачених культурних надбань // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей. Вип. 12. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2009. - №12.

 

Текст див нижче у PDF :

С. Кот Радянська евакуація українських музейних цінностей на території УРСР під час Другої світової війни [253 KB]