Втрачені скарби. Збірка

11 червня 2016

Те, що не встигли зробити „войовничі безвірники" у кінці 20-х, було зроблено у 30-х, особливо після перенесення у 1934 р. столиці України із Харкова до Києва.

На поширену думку, старовинний Київ із безліччю церковних бань якнайменше відповідав ідеалові соціалістичного міста, а столиці соціалістичної республіки і поготів. Отож і почали змінювати його обличчя у новому дусі. Натхненниками реконструкції Києва вважаються тодішній секретар ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У П. Постишев, голова ДПУ В. Балицький і нарком освіти України В. Затонський. Долю найцінніших пам'яток вирішувало вище партійне керівництво, уряд приймав відповідні постанови, які з цілком зрозумілих причин у пресі не публікувалися. Вчені намагалися перешкоджати, запобігати лихові. На жаль, це їм здебільшого не вдавалося. Як свідчить нещодавно опубліковане листування В. Затонського у справі Михайлівського Золотоверхого монастиря, за свою чесність і відданість науковій істині вчені дістали від нього ярлика „любителей старья". В останні передвоєнні роки архітектурний вигляд Києва був вже докорінно змінений. Замість церковних бань у небо піднялися труби промислових гігантів і незграбні споруди у стилі соціалістичного реалізму. Про історичне минуле нагадують лише поодинокі, чудом уцілілі пам'ятки та місця археологічних розкопок.

Джерело:  Втрачені скарби. Укладач:  В.М.Прадун, методист ММК управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, м.Старокостянтинів, 2007

 

 

Текст див. нижче  у PDF

Втрачені скарби. Збірка [5405 KB]