Олександра ШЕВЛЮГА До джерел українського іконостаса

9 серпня 2016

Процес формування українського іконостаса досліджений дуже побіжно. Відсутність середньовічних іконостасів на терені України in situ примушує дослідника спиратися на окремі артефакти, що дійшли до нашого часу і логічно це починати з передвівтарної огорожі, яка існувала в церквах всього візантійського ареалу.

Деісус: Архангел Михаїл, Спас Емануїл, Архангел Гавріїл. Середина ХІІ ст. ДТГ

Для того, щоб з’ясувати яким чином формувався український іконостас, важливо зробити спробу уявити собі, що йому передувало в православних храмах часів Київської Русі. Саме в ХІ–ХІІІ ст., як це доведено перш за все археологічними дослідженнями і знайденими артефактами, на наших теренах, безумовно, як і в візантійському храмі, існували передвівтарні огорожі. Але, крім архітектурної конструкції, до передвівтарної огорожі входили ще й певні живописні зображення або у вигляді фресок, або ікон, або фресок та ікон одночасно. Наше завдання саме спробувати з’ясувати де в передвівтарній огорожі могли розташовуватись ікони, які залишилися з тих часів, і які за розмірами, а також стилістично можна віднести до таких, що, гіпотетично, могли знаходитись в ансамблі. Ми вперше робимо таку спробу. До таких ікон можна віднести «Богородицю Велику Панагію» початку ХІІ ст. (ДТГ), «Св. Георгія1воїна» першої половини ХІ ст. з Успенського собору Московського Кремля, «Деісус: Архангел Михаїл, Спас Емануїл, Архангел Гавріїл» середини
ХІІ ст. (ДТГ), «Деісус: Богоматір, Спас, Іоан Предтеча» кінця ХІІ ст. (ДТГ), «Спас Нерукотворний» другої половини ХІІ ст. (ДТГ) та «Ангел Золоте Волосся» ХІІ ст. (ДРМ). Усі ікони зберігаються в Росії.

Джерело: Шевлюга О. До джерел українського іконостаса  // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. - 2015. - Вип. 11. - С. 365-376.

 

Текст див. нижче у PDF:

 

Олександра ШЕВЛЮГА До джерел українського іконостаса [574 KB]